Враждувати, -дую, -єш, гл. — на кого. Быть недовольнымъ на кого, гнѣваться, сердиться на кого. Враждують люде на Грицька, бо він з поля забірає чужі копиці. Народ і так на мене враждує. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене.
Гряхоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грюкотіти. Стукотить гряхотитъ, кобиляча голова біжить.
Кобилинець, -нця, м. Конскій пометъ.
Кучерь, -ря, м. Употребляется преимущ. во мн. ч. 1) кучері. Кудри. А твій кучеръ... остригли, і рости не хоче. Голова в кучерях, як у золотому вінку. О клубящемся туманѣ: Туман, мати, по дорозі у кучері в'ється. 2) Хвостовыя перья у селезня. Кучері в качура на хвості. Галицкіе парни-покутяне украшаютъ ими свои шляпы, гдѣ они называются также кучерями. 3) Родъ орнамента съ завитками, употребляемаго въ вышивкахъ, нашивкахъ на одеждѣ, рѣзьбѣ и пр. 4) Украшенія изъ загнутаго металлическаго листа у крышки курительной трубки.
Миша́стий и миша́тий, -а, -е. Мышинаго цвѣта, пепельный. Мишатий кінь.
Нехибкий, -а́, -е Стойкій. А не погнувся, як твердий дуб, Тарас Шевченко, встояв на своїх ногах до кінця щирим нехибним українцем.
Парадниця, -ці, ж. Франтиха. Не бери парадницю, най ся постаріє.
Помолотити, -лочу, -тиш, гл. Помолотить, смолотить. Я ціпом помолотю.
Провівати, -ва́ю, -єш, сов. в. провіяти, -вію, -єш, гл. Провѣвать, провѣять, продувать, продуть. (Земляночка) без дверець і без віконець: нікуди вітру провівати. Куди віє, туди й провіває, козака молодого прохолоджає. Роскидаю всю одежу, нехай вітер провіва.
Фара, -ри, ж. Первый изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій.
