Голубкатися, -каюся, -єшся, гл. = голубитися.
Го́нтовий, -а, -е. Сдѣланный изъ гонта. Ґонтовий дах Округи церкви.
Джут, -та́, м. = Джгут.
Звія́шки, -шок, ж. мн. У ткачей: снарядъ, на который надѣваются нитки для наматыванія ихъ на катушку челнока. Части ихъ: квадратная подставка — підні́же, на двухъ противоположныхъ сторонахъ вдолблены два столбика — стояки́, на нихъ сверху лежитъ валикъ — вало́к, на каждый конецъ валика, у самыхъ столбиковъ и внутри ихъ, надѣвается по три дощечки — ли́ствиці: въ центрѣ (гдѣ ихъ проникаетъ валикъ) онѣ шире, а къ концамъ сходятся подъ острымъ угломъ; раздвинутая ли́ствиці составляютъ двѣ шестиугольныя звѣзды; концы противоположныхъ ли́ствиць соединены между собою ка́чками; ка́чка — тонкая узкая дощечка, къ обоимъ концамъ которой прикрѣплены шворки, другимъ концемъ своимъ захватывающія концы листвиць, не дозволяя имъ расходиться.
Зі́мний, -а, -е. , зімній, -я, -є. 1) Зимній. Зімне сонце, як мачушине серце. 2) Холодный. Козак зімної води просить. Парубоцькая краса, як зімняя роса. Бо зімна роса, як дівчина боса. Ум. зімненький, зімне́(і)се(і)нький. Росла я при криниці, при зімненької водиці.
Карабін, -на, м. = карабин. Стан солдатський, вус козацький, карабін до того. Ум. карабінчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали.
На́всторч нар. Стоймя, отвѣсно.
Плюсковатий, -а, -е. Плоскій, сморщенный, приплюснутый.
Родзинковий, -а, -е. Изюмный.
Уприщерть нар. Въ уровень съ краями.
