Виживати, -ва́ю, -єш, сов. в. вижити, -живу, -веш, гл.
1) Проживать извѣстное время. Сяк-так, аби вижити.
2) Нажить. Жила в батька не рік, не два, не вижила добра.
Годко, -ка, м. пт. Upupa, удодъ.
Ґабе́лок, -лка и ґабе́ль, -ля, м. Кожа молодаго теленка.
Душеня́тко, душеня́тонько, душеня́точко, -ка, с. Ум. отъ душа.
Косухна, -ни, ж. = кісонька. Живи ти, мой татухна, без мене, без моєї русої косухни.
Назневажа́тись, -жа́юся, -єшся (над чим), гл. Поиздѣваться надъ чѣмъ. Ти ж над чужим ділечком назневажалась.
Нюхати, -хаю, -єш, гл. Нюхать. Нюхала квітку. Я здорово нюхав табаку.
Розгуторити, -рю, -риш, гл. — мову. Разговориться. Із вітром сонечко розгуторило мову про силу, бачите, хто з них моцніший був.
Ряхтіти, -хчу, -тиш, гл. Блестѣть, сверкать. Як золото ряхтить. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі пишними рядами та ряхтять мов пав'яне піря на сонці.
Ти мѣст. Ты. Ти дав мені мої закони, щоб я нехибно їх держався.
