Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коростій

Коростій, -тія, м. Имѣющій коро́сту. Коростій, коростій! веди бабу на постіль! Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 287.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРОСТІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРОСТІЙ"
Веха, -хи, ж. см. віха.
Гикавий, -а, -е. Заикающійся. Камен. у. Вх. Зн. 10.
Жлокта́ння, -ня, с. и пр. = жлуктання и пр.
Запоро́жнювати, -нюю, -єш, сов. в. запорожни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. О посудѣ, мѣшкѣ, вообще о какомъ-либо вмѣстилищѣ: занимать, занять чѣмъ. Не запорожнюй миски, бо вона не наша.
Ле́мич, -чу, м. Раст. Alnus viridis. Лв. 96. Cм. леліч.
Отерпати, -па́ю, -єш, гл. Рвать въ куски. Вх. Лем. 445.
Пекарчук, -ка, м. Мальчикъ въ булочной.
П'їлина, -ни, ж. см. п'їла. Шух. І. 254.
Хробот, -ту, м. Хрустѣніе, трещаніе. Вх. Зн. 54.
Шахта, -ти, ж. Шахта. Шахтарь любить свою темряву шахту. Г. Барв. 28.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРОСТІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.