Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Брьохнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. 2) Швырнуть, оросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об землю.
Гавановий, -а, -е. Темно-желтый.
Ґрунті́вка и грунті́вка ж. Усадьба. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя і поля день п'ять.
Красний, -а, -е. Прекрасный, красивый, хорошій. Не родися красна, та родися щасна. За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже який! Ой я знаю, ой я знаю, чого мила красна: перед нею й поза нею впала зоря ясна. Ти, козаче молоденький, слова твоі красні. Хто б мав таке слово пишне да красне, щоб так як на картині змалював той манастирь. Красний сей світ! красна дівка. а) Созвѣздіе Дѣвы. б) Радуга. Ум. красненький, красне́сенький.
Подолячка, -ки, ж. = подолянка.
Поперевінчувати, -чую, -єш, гл. Обвѣнчать (многихъ).
Скавучання, -ня, с. Визжаніе, визгъ (собаки).
Титарство, -ства, с. Должность церковнаго старосты.
Хибко нар. Неустойчиво, шатко. Хибко сидіти.
