Видавлювати, -люю, -єш, сов. в. видавити, -влю, -виш, гл.
1) Выдавливать, выдавить, выжимать, выжать. Він видавить з тебе олію.
2) Давить, передавить. Сучого сина звірюка половину кролів видавив.
3) Оттискивать, оттиснуть.
Возний, -ного, м. Родъ судебнаго пристава при старыхъ судахъ Пан возний позов дасть.
Гру́з, -зу, м. Битый кирпичъ, щебень. Оклипцював її (хату), грузом набив.
Згусти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Сгустить. Як сир згустив, упорав, приспособив.
Клечання, -ня, с. Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ домахъ и на дворахъ на Троицу.
Ось нар. Вотъ, здѣсь. Ось послухай, Ганно, мене нерозумної. Науме! де ти'? — Ось. аж ось. а) Вотъ гдѣ. Де воно поділося? — Аж ось. б) Вдругъ. І тілько що хотів дать драла, аж ось Дідона за чуб хвать. ось-де, ось-дечки, ось-ось-де. Вотъ гдѣ. Ось-осьде я, коли вам треба. ось-так. Вотъ такъ, вотъ такимъ образомъ. ось-що. Вотъ что. Той побачите, що ось-що ваші славні Брути. ось-ну. А-ну ко! Ось-ну вип'ємо по чарці. От задуту я злу личину, ось-ну лиш тілько завертись. ось-ось, ось-ось-о. Вотъ тутъ. ось-як. Вотъ какъ.
Підхвалювати, -люю, -єш, сов. в. підхвалити, -лю́, -лиш, гл. Прихваливать, прихвалить. Батько ті играшки підхвалював.
Скатертьовий, -а, -е. Относящійся къ скатерти.
Стишатися, -шаюся, -єшся, сов. в. стишитися, -шуся, -шишся, гл. Утихать, утихнуть, успокоиться. На селі вже гомін стишався. А щоб ти не стишавсь. Вона лягла стишилась-стишилась, — тіки дух зводиться. Ледві вже його розговорила: і цілувала вже, і обнімала, — насилу стишився. Навіки стишилась.
Уставляти, -ляю, -єш, сов. в. уставити, -влю, -виш, гл.
1) Вставлять, вставить. Що ж будеш робить! свого розуму не вставиш. у те́бе однії клепки в голові́ нема. тобі треба клепку вставити. Ты глупъ. Тебя нужно вразумить.
2) Ставить, поставить во что. Коничка вставте до кінничейки.
