Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

любо

Лю́бо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Ном. № 9204. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. 100. Любо й неньці, як дитина в честі. Ном. № 9226. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. Ном. № 9004. 2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Шевч. 66. Невольники лежять, простягшись любо. К. Іов. 8. 3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум. любо́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Шевч. 492. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Кв. Тихенько й любенько день мине. МВ. І. 18. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Шевч. 622. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. МВ. І. 12. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком. Котл. Ен. V. 44.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 386.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮБО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮБО"
Де́рес, -су, м. Раст. Горець, Polygonum.
Забу́ритися, -рюся, -ришся, гл. Обмочиться.
Каченя, -ня́ти, с. Утенокъ. Роспалався, як жаба до каченяти. Ном. № 3411. Білії гуси потішаються на воду з гори, а чорно-рябі каченята, крякаючи, у двір садком беруться. МВ. Ум. каченятко, каченяточко.
Кучеряво нар. Курчаво, кудряво; извиваясь. Сизий димок виривається з чорного димаря і кучеряво розвивається в прозорчастому повітрі. Мир. Пов. II. 84.
Ля́мчитися, -чуся, -чишся, гл. Сбиваться въ колтунъ. Гайсин. у.
Попаніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться бариномъ. Ну, як уже й мужик попаніє, то хан з його буде. Харьк. у.
Приспівувати, -вую, -єш, сов. в. приспіва́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Припѣвать, припѣть. Котл. Н. П. 391. Теща дитя колихала і дитині приспівам: «люлю, люлю, татарчатко!» АД. І. 288. Нехай лишень сядуть за стіл, уже не я буду, щоб не приспівала йому: «Старший боярин як болван.» Кв. А вона сама грає і приспівує. Рудч. Ск. і. 160. приспівувати парубка дівчині. Называть ихъ имена вмѣстѣ въ пѣснѣ. МУЕ. III. 11, 12. 2) Упустить, утратить изъ за пѣнія. Да ти, дівко, свою долю у п'ятінку приспівала и т. д. (Чуб. V. 602),Cм. приснідати.
Сировець, -вцю́ и -вця, м. = сирівець.
Торгання, -ня, с. Дерганіе. Шейк.
Хлинути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. І хлинули сльози; дрібні, дрібні полилися. Шевч. 172.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮБО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.