Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мення

Ме́ння́, -ня, с. Имя. на мення. По имени. На мення не знаю, як його звуть. Конотоп. у. Ум. меннячко. Та два сини зродила, сама меннячко дала. Чуб. V. 923.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 417.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕННЯ"
Великомовний, -а, -е. Многорѣчивый. Не великомовна була.... усе мовчки. МВ. ІІ. 34.
Відучуватися, -чаюся, -чуюся, -єшся, сов. в. відучитися, -чуся, -чишся, гл. Отучиваться, отучиться.
Зознаватися, -наю́ся, -єшся, гл. = зізнаватися.
Назва́ти, -ся. Cм. навивати, -ся.
Намости́ти Cм. намощувати.
Осичка, -ки, ж. Ум. отъ осика.  
Осовнь, -ні, ж. = осонь. Шух. І. 110, 189.
Погородити, -джу́, -диш, гл. Загородить (во множествѣ). Як прийдеш додому, то погороди загороди великі. Рудч. Ск. І. 144.
Приходящий, -щого, м. Захожій, гость. Скнарість така! І звичаю сього нема, щоб на столі хліб був на приходящого. Г. Барв. 93.
Робітонька, -ки, ж. Ум. отъ робота.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МЕННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.