Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наругач

Нару́гач, -ча, м. Ругатель, насмѣшникъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 517.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРУГАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРУГАЧ"
Безвік, -ку, м. Вѣчность. Употребл. въ формѣ: на безвік — на вѣчныя времена. Пішов десь на безвік.
Безумовний, -а, -е. Безусловный.
Лупе́ха, -хи, ж. = злупок. Вас. 163.
Почукати, -каю, -єш, гл. Позабавить дитя, подбрасывая его на рукѣ.
Сідий, -а, -е. = сивий. Зажурилась Хмельницького сідая голова. Макс.
Убачливий, -а, -е. Внимательный. Привітна та вбачлива до кожного. Мир. ХРВ. 351.
Утрупатися, -паюся, -єшся, гл. Привыкнуть. Шух. І. 112.
Центовий, -а, -е. Стоющій центъ. Галиц.
Чудно нар. Удивительно, странно, смѣшно. Здавалося мені чудно, що зорі і сонце бувають однакові. Ком. І. 48. Чудно якось діється між нами. Шевч. Засмійсь, аби чудно. Ном. № 12671. Ум. чудненько.
Щепина, -ни, ж. Балка, связывающая снизу стропила.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРУГАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.