Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обопільно

Обопільно нар. Взаимно. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка, непокірлива; не долюбляла і вона його обопільно. МВ. ІІ. 79.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 21.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБОПІЛЬНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБОПІЛЬНО"
Вигребти Cм. вигрібати.
Дознава́ння, -ня, с. 1) Узнаваніе, развѣдываніе. 2) Испытаніе, изслѣдованіе.
Знизнутися, -зну́ся, -не́шся, гл.плечима. Пожать плечами. Знизнув(сь) плечима та й пішов. Н. Вол. у.
Зона, -ни, ж. = зана.
Крулевство, -ва, с. Королевство. Був обраний на польське крулевство. Стор. МПр. 64.
Літо́пис II, -су, м. Лѣтопись.
Має́т, -ту, м. = маєток. Уручаю тобі, брате, всі мої маєти. Н. п.
Озвіз, -во́зу, м. = узвіз. Канев. у.
Походящий, -а, -е. Передвижной, переносной. Походящий стіл. Зміев. у.
Примірник, -ка, м. Экземпляръ. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБОПІЛЬНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.