Галамбувати, -бу́ю, -єш, гл. Смѣшиваться, перемѣшиваться.
Задзвені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Зазвенѣть.
Звізда́тий, -а, -е. Звѣздообразный. звізда́ті дропачки́ и пр. Родъ вышивки. 49. звіздатий кінь. Лошадь съ бѣлымъ пятномъ на лбу.
Качильці, -ців, м. мн. = карпульці.
Печерувати, -ру́ю, -єш, гл. — раки. Ловить руками раковъ въ ихъ норкахъ.
Сницарь, -ря, м.
1) Ваятель, рѣзчикъ.
2) Колесникъ, каретникъ.
Содухи Два первыя слова похороннаго пѣснопѣнія: «Со духи праведными скончавшуся....»; употребляются въ значеніи: смерть, конецъ. Да ти ж мене й не брязнеш так об землю, щоб тут мені й содухи. со́духи спусти́ти. Издохнуть. Заяць уже спустив содухи.
Тарахтати, -та́ю, -єш, гл. Грохотать. Грімить і тарахтає. Тая буря не унімала, а все злійш громом по небу тарахтала.
Харапутно нар. Опрятно, чистоплотно.
Цебер, -бра, м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають. В-осени ложка води, а цебер болота. Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила.
2) Кадка, чанъ, лохань. Назбірали (молока) цілий цебер; взяли наварили, а тоді насипали в цебер та й загадали Івану скакать. Ум. цебрик.
