Блихавити, -влю, -виш, гл. Тратить попусту время.
Варитися, -рюся, -ришся, гл.
1) Вариться. Де на двох вариться, — третій поживиться.
2) Быть въ нетерпѣніи, быть не въ состояніи спокойно выждать. Росказую їм (синам) і про те, і про друге.... Отже мій Андрійко хутко і заскучає; так він і вариться: очі собі тре і позіхає, і зітха. «Пустіть уже, мамо!» проситься.
Копилитися, -люся, -лишся, гл. Родить внѣ брака ребенка.
Коричуватий, -а, -е. Корытообразный, усѣянный рытвинами. Дорога в лісі коричувата.
Простругувати, -гую, -єш, сов. в. проструга́ти, -га́ю, -єш, гл.
1) Проходить, пройти строгая, прострогать.
2) Прочищать, прочистить дорогу. Простружу доріженьку к святому Великодню, — водицею заллє.
Сластьонниця, -ці, ж. Торгующая сластьонами.
Точитися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Точиться на токарномъ станкѣ. 2) Точиться, остриться. 3) Цѣдиться, литься, течь. Чия кров і досі точиться? 4) О зерновомъ хлѣбѣ: очищаться на грохотѣ. Із пшениці, що точилась у решетах, милась, поки чистая як сонце й світла становилась. 5) Катиться. Точилися вози з гори. 6) Идти шатаясь, покачиваться, склоняться на одну сторону. Голова йому (п'яному) закрутиться, то він так і точиться. Він собі такий чоловік, — куди хто пхне, туди й точиться. 7) О времени, дѣйствіи: длиться, тянуться, продолжаться. Гульба точилась до самого світу. А тим часом розмова точиться та точиться.
Унурити, -рю, -риш, гл. Опустить, потупить. А Сафат унурив соболі свої очи в землю.
Упослід нар.
1) Послѣ.
2) Наконецъ, въ заключеніе.
Урунюватися, -нююся, -єшся, сов. в. урунитися, -нюся, -нишся, гл. Покрывать, покрыть ниву густыми всходами, густо всходить, взойти, куститься (о посѣвѣ). Хліб, спасибі Богові, добре врунився. Як уруниться хліб, то пускають скот пастись. От побачите, що до перших приморозків ше так вруниться, як того треба.
