Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опалка

Опалка, -ки, ж. 1) Мѣшокъ для кормленія лошадей въ дорогѣ овсомъ, — подвѣшивается къ мордѣ лошади, у отверстія его, въ края зашиты двѣ палки. Рк. Левиц. Хотин. у. 2) Корзина, плетенка. 3) = опалачка. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 55.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПАЛКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПАЛКА"
Виваляти 1, -ляю, -єш, гл. 1) Повалить все или многое. Сунулись тії тури в пущу, — так і виваляли дерево. ЗОЮР. II. 204. 2) Вывалять, обвалять во что, испачкать какимъ-либо сыпучимъ веществомъ. Упустив хлібу виваляв у пісок, — як же його тепер їсти?
Жнець, женця́, зв. же́нче, м. Жнець. Ой. на горі та женці жнуть. Макс. 105. Ум. же́нчик. Наша пані пишна проти женчиків вийшла. Чуб. ІІІ. 234.
Зачорни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Зачернить.
Незмінний, -а, -е. Неизмѣняемый; неизмѣнный.
Прострелити Cм. прострілювати.
П'ятеро числ. Пятеро. Хиба п'ятеро горобців не продають за два шаги. Єв. Л. XII. 6.
Розмитий, -а, -е. 1) Размытый. 2) вони між собо́ю не розмита вода. — Они межъ собой очень дружны. Ном. № 9525.
Стогнійка, -ки, ж. Постоянно стонущая женщина. Харьк.
Сявкання, -ня, с. Гоготаніе гусей, преимущественно гусятъ. Волын. г. Желех.
Увінити, -ню, -ниш, гл. Дать приданое.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПАЛКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.