Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опалка

Опалка, -ки, ж. 1) Мѣшокъ для кормленія лошадей въ дорогѣ овсомъ, — подвѣшивается къ мордѣ лошади, у отверстія его, въ края зашиты двѣ палки. Рк. Левиц. Хотин. у. 2) Корзина, плетенка. 3) = опалачка. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 55.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПАЛКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПАЛКА"
Вістка, -ки, ж. Вѣсть, извѣстіе. З Хортиці-сестриці щоб вістку прислав. О. 1861. IV. 57. Сорока на хвості принесла вістку. Ном. № 6712.
Вороння, -ня, с. соб. Вороны. А вороннє клює-щипле личенько козаче. Хата. 17.
Жолобе́ць, -бця́, м. Желобокъ. Шух. І. 357, 280.
Зжахну́тися, -нуся, -нешся, гл. Испугаться. Ледве промовив писарь, зжахнувшись. Кв. II. 274.
Карбівка, -ки, ж. 1) Нарѣзываніе мѣтокъ. 2) Чеканъ, чеканка. 3) Сушеная рыба съ нарѣзками.
Пильний, -а, -е. 1) Прилежный, усердный, рачительный, тщательный, старательный. 2) Безотлагательный, нужный, спѣшный. Скорим часом, пильною годиною до города Чигрина прибував. АД. II. 6. 3) Пристальный. Пильний погляд. 4) Внимательный. Ум. пильне́нький, пильне́сенький.
Півріччя, -чя, с. Полугодіе.
Повіддирати, -ра́ю, -єш, гл. Оторвать, отодрать (во множествѣ).
Поганяльник, -ка, м. = поганяйло 1. Ум. поганя́льничок. КС. 1882. XI. 23.
Розгріматися, -маюся, -єшся, гл. 1) Разгремѣться. 2) Раскричаться, сердясь. Оце як розгрімався. Ном. Розгрімались як на дурного. МВ. І. 42.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПАЛКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.