Закоха́ння, -ня, с. 1) Любовь. Не я, милий, осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Хто не знає закохання, той не знає лиха. 2) Возлюбленный возлюбленная. А десь моє закохання до вечери сиділо. Вернися, любе закохання, перестань ся гнівати.
Колачини, -чин, ж. мн. Четвертый день свадьбы (въ Галиціи), когда новобрачные получаютъ подарки.
Пиляти, -ля́ю, -єш, гл. Пилить. Дерево пиляли.
Поросплутуватися, -туємося, -єтеся, гл. Распутаться (во множествѣ).
Постіленька, постілечка, постілонька, постілочка, -ки, ж. Ум. отъ постіль.
Почубеньки, -ків, мн. Трепаніе за волосы. почубе́ньків дати. Оттрепать за волосы.
Рід, ро́ду, м. 1) Родъ, родственники, фамилія. Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвідала. В мене батька немає і рід не приймає. Нема в його ні роду-родини, та нема в його ні вірної дружини. 2) Родъ, племя, происхожденіе. Козацькому роду нема переводу. Баба з пекла родом. Великого роду, а псього ходу. 2) Порода. Родом кури чубаті. Такий уже в їх рід, що вони всі низенькі та натоптувані. 4) з-роду = зроду. Не було добра з-роду, не буде й до гробу. 5) на роду написано. Суждено. Що написано на роду, того не обійдеш на льоду. 6) ро́дом = зроду. Кого не любила і родом не знала, то судив мені дідько. Ум. родик, родо́чок, родонько.
Самошість. Самъ-шестъ.
Урожати, -жаю, -єш, сов. в. уродити, -джу, -диш, гл.
1) Рожать, родить. Уродила мама, що не прийма й яма. Не уродить сова сокола — іно таке, як сама.
2) Хорошо вырастать, вырасти и принести плодъ, уродить. Як мак не вродить, то голоду ще не буде. Які груші уродили. Уродив постернак. Яке Бог уродив, таке й жну.
Цуцак, -ка, м. = цуцик. Жінка хотіла підманити чоловіка: замісто поросяти та спекла йому цуценя. От, поставила на стіл. Той подививсь та й каже: «Сказав би — куві, так ноги криві; сказав би — куд-кудак, так ноги не так: мабуть бісів цуцак».
