Бойє? меж. Да? въ самомъ дѣлѣ?
Ведмедиця, -ці, ж. Самка медвѣдя. «Дам, — каже ведмедиха, — тобі свого й покорму, дам ще ведмежого сина тобі на послугу, да тілько не губи мене з світу.»
Горо́дчик, -ка, м. Ум. отъ горо́д.
Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Чужі пани дукачі держать людей до ночі. 2) = дукат 2. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці.
Заїка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. заїкну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Заикаться, заикнуться.
Карабин, -ну, м. Карабинъ, короткое ружье. Ой той же то козак Зарвай а він бистрого ока: ой як затопив із карабина, вивернув Шамрай бока. Ум. караби́нок. В руках карабинок, на плечах кишкетик, на плечах кишкетик, при боку багнетик.
Криворотий, -а, -е. Съ кривымъ ртомъ. Баба бридка криворота.
Ли́хо, -ха, с. 1) Бѣда несчастіе; горе. Не шукай лиха, — само тебе знайде. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Аби танцювати вмів, а робити й лихо навчить. Кожна людина своє лихо носе. Через тебе і я буду у лисі. Хто не знає закохання, той не знає лиха. hа лихо. Ha бѣду. вдарити лихом об землю. Стряхнуть съ себя горе. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. лихом зануди́лось. Охватила сильная тоска. лиха набіжиш. Будетъ тебѣ бѣда. лиха набратись. Испытать горе. Так то й добуть, лиха не набравшись! лихо спіткало. Случилось несчастіе. лихом торгувати. Эксплоатировать несчастіе. 2) Зло. З письменних все лихо встає. Піп людей карає, а сам лихо робить. Лихо коїти. Ум. лишко, лишенько, лишечко. оце ли́шко! Вотъ бѣда! Лишко тяжке! Заграй мені, дуднику, на дуду, — нехай своє лишенько забуду! Ох лишечко! Хтось іде!
Опупок, -пка, м. Завязь (плода).
Торохтіло, -ла, с. = торохтело.
