Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пенякуватий

Пенякуватий, -а, -е. 1) Придирчивый, навязчивый. 2) Упорный, упрямый. О. 1862. Т. 82. Устань, устань, мила, привіз я дубину, тонку та довгу та сукувату, на шею спину пенякувату. Чуб. V. 644. І не бачила такої пенякуватої дівчини — щоб по її було. Черниг. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 107.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕНЯКУВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕНЯКУВАТИЙ"
Бамбула, -ли, м. Неповоротливый, неуклюжій человѣкъ, животное; неповоротливый волъ. КС. 1898. VII. 46.
Глижа, -жі, ж. Обрывъ, подрытый водою. Переяслав. у.
Дьо́гнути, -гну, -неш, гл. Толкнуть, кольнуть. Дьогнуло в серце. Вх. Зн. 14.
Зго́їти, -го́ю, -їш, гл. Залѣчить.
Мази́ло, -ла, с. 1) Матерьялъ, которымъ мажуть. 2) Снарядъ, которымъ мажуть. Cм. квач. Рудч. Чп. 251. І мазниця, і мазило уже мені надостило. Чуб. V. 1061.
Малаха́йка, -ки, ж. = малахай 1. Ум. малахаєчка. Малахаєчка, що сама січе, сама і крає. Мнж. 22. Малахаєчка-дротяночка. КС. 1882. V. 362.
Мольфа́рь, -ря́, м. Злой духъ, разно видность чорта. Мольфарі накликують усяке лихо на людей, на їх маржину, на їх майно. Шух. І. 43.
Ручниця, -ці, ж. 1) = рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. І. 175.
Свекровця, -ці, ж. Ум. отъ свекруха.
Шкураття, -тя, соб. Куски кожи. Позбірав шкураття.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЕНЯКУВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.