Білуватий, -а, -е. Бѣловатый. Снігову хмару можно зараз примітити, бо вона білувата. Дещо. На небі ходють круглі білуваті хмари. Грин. II. 21.

Двора́к, -ка́, м. Дворовый человѣкъ. А чоловік ваш, небіжчик звідки був родом? — З того села, де.... дворак був. МВ. ІІ. 35. А хто любить сільські хлопці, а я люблю двораки. Грин. ІІІ. 173. Ум. Двораче́нько. КС. 1883. IV. 906.

Женти́чник, -ка, м. Употребляющій въ пищу сыворотку. Вх. Зн. 17.

Кеба, -би, ж. = кебета. Нема кеби зробить. Кіев. г.

Перериватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. перерва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл. 1) Перерываться, перерваться. Хиба мені перерваться та навздогін цілуваться. Ном. № 5265. Як не перерветься. Изо всѣхъ силъ что либо, дѣлаетъ. І робити — не прибити, а жать не нагнеться, а почує свистілочку, — як не перерветься. Грин. III. 67. 2) Прерываться, прерваться, прекратиться. 3) Подрываться, подорваться? Гори мої, гори! То мі тяжко на вас, перервався милий, ходячи через вас. Гол. III. 433.

Попригортатися, -таємося, -єтеся, гл. То-же, что и пригорнутися, но о многихъ.

Скахва, -ви, ж. У овчинниковъ: инструментъ для очистки кожъ: широкій ножъ, вставленный вдоль въ край деревянной дощечки. Вас. 153, 157. Cм. шкафа.

Стилий, -а, -е. Холодный, остывшій, мертвый. Употр. какъ бранное слово. Хоч не кличу, все чує: нехай стилий ночує. Чуб. V. 198. до сти́лої ма́ми. Чортъ знаетъ сколько! А на школі горобців до стилої мами. Рудан. І. 61.

Ударяти, -ряю, -єш, сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл. 1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Рудч. Ск. І. 104. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. Н. п. Ударив києм. Куля вдарила. ударити під личко, під лице. Ударить въ ухо. Н. Вол. у. — на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. Н. Вол. у. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Дощ ударив та ше і з вітром. Мнж. 27. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. Лебед. у. ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. — лихом об землю. Cм. лихо. Ном. № 2426. 2) — на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. К. Псал. 60. 3) Только сов. в. — ногами, — гопака. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Шевч. 126. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. Н. п. 4) — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Рудч. Чп. 162. Ударили в дзвони. Шевч. 161. — в тимпани. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. К. Псал. 189. — у струни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. К. Досв. 5) — з гармати. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Шевч. 234. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. Рудч. Чп. 104. 6) вдаряти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. Ном. № 11930. 7) вдаряти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря. Ном. № 1837.  

Чистополина, -ни, ж. Чистое поле. Нехай іде на чистополину, там і дихати лекше. Харьк. г.