Заворо́тень, -тня, м. 1) Колѣно, изгибъ рѣки. 2) Холощенный, оскопленный бычокъ.
Заїжджа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = заїздити. Ото та дівчина росте, а царевич усе заїжджає, як на охоту приїде.
Канастас, -су, м. Иконостасъ. І на канастасі святі, і скрізь по стінах святі. Канастас новенький, церква веселенька.
Ля́шенько, -ка, м. Ум. отъ лях.
Поволока, -ки, ж.
1) Ремни, шнурки на обуви.
2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. згрібають поволоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Ум. поволі́чка, поволо́ченька.
Позубитися, -блюся, -бишся, гл. Иззубриться. Шабля позубилась.
Порозсівати, -ва́ю, -єш, гл. Разсѣять, посѣять (во множествѣ). Розсіяв жито і заходився волочити.
Сповнити, -ся. Cм. сповняти, -ся.
Судити 2, -джу, -диш, гл. = судомити. Судорга судить руку.
Тихшати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться тише, утихать. Якось тихшала все, ніби сумирялась.
