Вітролетень, -тня, м. Предметъ, легко разлетающійся по вѣтру. (Богдана лях) спалив на вітролетень-прах.
Заплеска́ти, -щу́, -щеш, гл. 1) Заплескать. Заплескала в долоні. 2) Cм. запліскувати.
Мло́їти, -їть, гл. безл. Тошнить. Млоїть мене та й млоїть.
Му́литися 1, -люся, -лишся, гл. Мяться, переминаться. Микита довго чогось мулився і не хотів протів ночі виїздити. Та оце було мулюсь, мулюсь, а на дворі холодно; треба йти.
Одержуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. одержатися, -жуся, -жишся, гл. 1) Получаться, получиться. 2) Удерживаться, удержаться. Не знаю, де в мене й дух одержався. Гладка така, що й миш не одержиться.
Осердок, -дка, м. = осередок 1 и 2. Осердок у дереві.
Підджигувати, -гую, -єш, гл. Подстрекать.
Припадь, -ді, ж. 1) Низменное мѣсто. 2) Черноземъ съ вязкой глиной. 3) Часть рыболовнаго снаряда. Cм. вершка.
Солопіти, -пію, -єш, гл. Смотрѣть безсмысленно.
Цокотати, -чу, -чеш, цокотіти, -чу, -тиш, гл. 1) = цокати. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче. 2) Стрекотать. На моїй дерезі тільки цвірінькають горобці та цокотять сороки. 3) Говорить быстро, высокими нотами. Дівчата, мов ті сороки, цокотали. Не та стала дівка: до хлопців цокоче, як ясочки грають Марусини очі. «Нікчемний той рід жіночий, каже: все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки.
