Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поготів

Поготів нар. Подавно, тѣмъ болѣе. Не кракала ворона, вгору літаючи, а вниз уже й поготів. Ном. Коли щеня не задавив, мене не займе й поготів. Гліб. 21. Діти батька мало що й слухають, а нас і поготів. Г. Барв. 413. Не слухався парубком, а оженившись і поготів не буде. Нѣжин. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 235.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОТІВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОТІВ"
Вибрик, -ку, м. 1) Скачокъ, прыжокъ (о животныхъ). ви́бриком. Въ припрыжку, отбрасывая заднія ноги. Як підемо було вибриком на гору. Сим. 200. 2) Капризная выходка.
Гетка, -ки, ж. = ґотка. Вх. Пч. II. 15.
Замайструва́ти, -рую, -єш, гл. Приняться мастерить.
Лабза, -зи, м. Попрошайка.
Обобічний, -а, -е. Находящійся по обѣимъ сторонамъ рѣки.
Пахва, -ви, ж. Подмышка, подплечье. Несе під пахвою скриньку. Драг. 180.
Піт, по́ту, м. Потъ. Піт проймає. Циганський піт. Дрожь. Трусилось тіло, його циганський піт проймав. Греб. 358.
Побігайчик, -ка, м. Быстро бѣгающій, — эпитетъ зайца. Зайчик-побігайчик. Рудч. Ск. II. 2.
Прослідити, -джу́, -ди́ш, гл. 1) Прослѣдить, пойти слѣдомъ. За нею ходив ґречний молодець, слідив — прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315. 2) Сдѣлать, оставить слѣдъ. Коло хати слідочок, — ой хто його прослідив? То хлопчина молоденький до дівчини приходив, черевички приносив. Мил. 110.
Храбуст, -ту, м. 1) Раст. а) Cirsium oleraceum. ЗЮЗО. І. 176. б) Carduus crispus L. ЗЮЗО. I. 115. Cм. хробуст. 2) Капустные листы. Мнж. 123.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОТІВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.