Воріття 1, -тя, с. Мѣсто у воротъ. Перві свати по за воріттю, другі свати з кіньми під сіньми.
Гря́нути, -ну, -неш, гл. Быстро двинуться, побѣжать, поѣхать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне.
Долі́плювати, -люю, -єш, сов. в. доліпи́ти, -плю́, -пиш, гл. Оканчивать, окончить лѣпить. Тим часом пирогів доліпили.
Жерій, -рію, м. Синее пламя надъ. горящими угольями.
Жні́йка, -ки, ж. Ум. отъ жнія.
Наві́тритися, -рюся, -ришся (на ко́го), гл. Попасть подъ вѣтеръ, дующій отъ тебя на кого-либо. А вже коли навітришся на кнура, то хоч як будеш від його далеко, то він почує духом і втече.
Пійти, -йду, -деш, гл. = піти. Пійду з села.
Познімати, -ма́ю, -єш, гл. Снять (во множествѣ). Познімали страву і поставили оріхи на стіл. Познімай сорочки з тину, — вже посохли. От ми й стали коло шляху і шапка познімали.
Прикарючити, -чу, -чиш, гл. Приклеить столярнымъ клеемъ.
Черевик, -ка, м. Башмакъ. В чужий черевик ноги не сажай. черевик з крильцями. «Башмакъ съ стачнымъ задникомъ, на подкладкѣ.» Ум. черевичок, череви́ченько. Дивітеся, молодиченьки, які в мене черевиченьки.
