Вірувати, -рую, -єш, гл. Вѣровать. Богу молиться, а чорту вірує. Хто в Бога вірує, рятуйте!
Животі́ти, -ті́ю, -єш, гл. Жить, быть живымъ, существовать. Чую, чую, мої діти, що мені не животіти. Так моїй Марусі не животіти? — аж скрикнув Наум. Прощайся з ким хочет: вже тобі не животіти.
Писати, -шу́, -шеш, гл. 1) Писать. Дрібні листи пишеш. 2) Писать (литературное произведете). Так, видно, думав і Квітка, пишучи дальшу повість: «Конотопська відьма». 3) Записывать кому что по духовному завѣщанію, оставлять по духовному завѣщанію. Сусідам пишу грубі коралі. 4) Разрисовывать. Там писанки пишуть, крашанки красять. 5) Украшать орнаментами (при помощи рѣзьбы, вышиванья и пр.). 6) — рядки. Маркеромъ проводить борозды (на плантаціяхъ). Як пописав рядки, тоді й сіє.
Розорити, -ся. Cм. розоряти, -ся.
Роспалювати, -люю, -єш, сов. в. роспали́ти, -лю, -лиш, гл.
1) Разжигать, разжечь. Роспалити люльку. Своє серце распаливши.... Мене розбой распалив: хоть би батька, то б убив.
2) Растопить (печь), развести (огонь). Вона в печі роспалила. Наймит роспалив багаття.
Руця, -ці, ж. Дѣтск. Рука, ручка.
Тезко, -ка, м. Тезка. Ой тезку мій, тезку, лізь ти на березку.
Трісочок, -чку, м. Щепочки и сухія вѣточки для растопки. Запалила Марусенька дрібненьким трісочком. Cм. трусок.
Узгір'я, -р'я, с. Склонъ горы. Криниця під узгір'єм. Нехай в його суд по горах, по узгір'ях правда сяє.
Чортисько, -ка, м. Ув. отъ чорт.
