Блідота, -ти, ж. Блѣднота, блѣдность.
Буркуночок, -чка, буркунчик, -ка, м. Ум. отъ буркун.
В'язочка, -ки, ж. Ум. отъ в'язка.
Горду́н, -на́, м. Гордецъ. Козак не гордун, що оборве, то й в кавдун.
Дуб, -ба, м. 1) Раст. дубъ, Quercus robur. Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. 2) Большая лодка, выдолбленная изъ дерева. Описаніе ея: Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Ой пустились наші запорожці через море дубами. 3) Дубильное вещество, жидкость изъ тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Cм. дубило. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. 4) Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ стовп. 5) зеле́ний дуб. Родъ дѣтской игры. 6) висо́кий дуб. Родъ игры въ мячъ. 7) горю́-дуб. Игра въ горѣлки. Гуляти в горю-дуба. 8) ду́ба да́ти. Умереть. дав йому́ ду́ба. Убилъ его. 9) ду́ба става́ти. а) Становиться на дыбы. Кінь дуба стає. б) — ста́ти. Остолбенѣть. Cм. дубала, дубора. 10) по сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конецъ дѣлу. Ум. дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м'ягке листячко. Ув. дуби́ще.
Опіратися, -ра́юся, -єшся сов. въ опертися, опру́ся, -решся,, гл.
1) = і. обпіратися, обіпертися. Ой перестань, чумаченьку, на пужально й опіратися.
2) Сопротивляться, оказывать, оказать сопротивленіе. Вже біді не опруся.
Отіпання, -ня, гл. Очищеніе отъ кострики (конопли).
Правдивість, -вости, ж. Правдивость. Апостоли правдивости святої. Суди, Господи, незлобу і правдивість мого серця.
Приневолювання, -ня, с. = примушування.
Фара, -ри, ж. Первый изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій.
