Бздун, -на, м. Часто испускающій вѣтры (Cм. бздо); говорятъ преимущественно о старикахъ. Старий бздун. Ув. бздуняка. Оце ще бздуняка: начхурів і дихати не можно.
Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Вербуванець, -нця, м. Завербовавшійся въ войско.
Догледа́тися, догле́дітися = Доглядатися, доглядітися.
Зго́рда нар. Гордо, высокомѣрно. Марусенька пишна в черевичках вийшла; на воротях стала, згорда одказала.
Зелі́зо и пр. = залізо и пр.
Кудрик, -ка, м. Ум. отъ кудерь.
Оголошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. оголоситися, -шуся, -сишся, гл.
1) О звукѣ: Раздаваться, раздаться.
2) Быть объявляемымъ, объявленнымъ, объявляться, объявиться.
3) Опубликовываться, опубликоваться.
Просміяти, -мію, -єш, гл.
1) Осмѣять. Як би за годинку перед тим Мася побачила, що хто робить такі штукі, сама просміяла б, а тепер ось як!
2) Утратить что изъ за смѣха. А яка ж є доля тієї дівки, що ся сміяла? — Вона свою долю просміяла.
Розвідувати, -дую, -єш, сов. в. розвідати, -даю, -єш, гл.
1) Навѣщать, навѣстить. Коли б же я зозуленька, я б до його полетіла, то б я свого сина-одинчика в чужім краю розвідала.
2) Разузнавать, разузнать. Ой хто біди, не знає, нехай мене спитає, бо я в біди обідав, і бідоньку розвідав.
