Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порікати

Порікати, -ка́ю, -єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІКАТИ"
Галябарда, -ди, ж. 1) Алебарда. 2) Особый видъ топора. Н. Вол. у.
Гуп! меж. для выраженіи глухого звука отъ паденія и удара, глухого топота. Як стане молотити, то все ціпом гуп, гуп! Рудч. Ск. І. 56. Гуп його кулаком у спину!
Катаржний, -а, -е. = каторжний. Я дуже боявся катаржної лози. Левиц. І.
Нехибне нар. 1) Безошибочно. 2) Неуклонно.
Обаторитися, обату́ритися, -рюся, -ришся, гл. Опомниться, прійти въ себя. Вх. Лем. 440.
Панщар, -ра, м. = панщанин. Вх. Уг. 257.
Прошелестіти, -щу, -стиш, гл. Прошелестѣть.
Рацький, -а, -е. = рачачий. Черк. у.
Розбіяка, -ки, м. Разбойникъ, забіяка, драчунъ. КС. 1882. X. 167. Грин. III. 591. І чоловічок не показний, а там розбіяка такий, що й Господи. Харьк.
Червонозлотий, -а, -е. Золотисто-красный. Горобина раскинула зелений намет і рясно на їй ягід червонозлотих. МВ. І. 156.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРІКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.