Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порікати

Порікати, -ка́ю, -єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІКАТИ"
Вередій, -дія, м. Капризникъ, прихотливый, переборчивый. Уман. II. 8. Вередувала б тебе лиха юдина! Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! Харьк.
Дрімни́виці, -виць, ж. мн. = дрімливиці. Мил. 34.
Зжира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зже́рти, -ру́, -ре́ш, гл. Пожирать, пожрать, сожрать.  
Кльон, -ну, м. Проклятіе. То не огонь наше, то лице Мотрине; то не искри сиплються, — то її кльони й прокльони. Мир. ХРВ. 34.
Кось-кось! меж. Зовъ лошади: кось, косъ, косъ! Ном.
Сокоруха, -хи, ж. Эпитетъ курицы. Лохв. у.
Твердість, -дости, ж. 1) Твердость. 2) Крѣпость.
Упаскуджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. упаскудитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Загаживаться, загадиться, выпачкиваться, выпачкаться. 2) Испражняться, испражниться. (Чорт) на припічку впаскудився такою смолою, що й досі смердить на всю хату. Драг. 56.
Хуторянець, -нця, м. = хуторянин. Мет. 373.
Цили сз. Или. Галиц. Одколь Варни доставати, ой ци з поля, цили з моря? Гол. І. 3.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРІКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.