Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вибійка

Вибійка, -ки, ж. Набивная ткань. Котл. Ен. І. 21. Вас. 192.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 145.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИБІЙКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИБІЙКА"
Бездільність, -ности, ж. Бездѣятельность. Желех.
Богарадити, -джу, -диш, гл. Помогать матеріально, благодѣтельствовать. Я ціх людей ніколи не богарадив. Екат. г.
Визирцем нар. Высматривая.
Ворочок, -чка, м. Ум. отъ ворок.
Ґе́дзатися, -заюся, -єшся, гл. 1) О четверон. животныхъ: бѣгать, мечась изъ стороны въ сторону, подъ вліяніемъ боли отъ укушеній овода. 2) О людяхъ: метаться, бросаться изъ стороны въ сторону. Бідолашний не знаходив собі місця: ґедзався, буцім підпалювали його вогнем. Стор. МПр. 18. Кричала, ґедзалась, качалась. Котл. Ен. V. 60. 3) О людяхъ: капризничать, привередничать.
Доча́сність, -ности, ж. Временность.
Підпорошити, -шу́, -ши́ш, гл. Присыпать снѣгомъ. Підпорошило трохи дорогу.
Подоліти, -лію, -єш, гл. Одолѣть. Немає нікого, щоб нас подоліли. Макс. Подоліти своє горе. Г. Барв. 394.
Прирвати, -рву, -рве́ш, гл. Дорвать, арвать еще.
Рогозовий, -а, -е. Сдѣланный изъ рогози. На козаку бідному нетязі три сиромязі, опанчина рогозовая, поясина хмельовая. Дума.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИБІЙКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.