Закандзю́блюватися, -лююся, -єшся, сов. в. закандзю́битися, -блюся, -бишся, гл. Загинаться, загнуться (крючкомъ). Ніс закандзюбився як у кобця. воно́ такі́ї на діло закандз́́юбилось. Похоже, какъ будто что-то изъ этого и выйдетъ.
Затріма́ти, -ма́ю, -єш, и пр., гл. = затримати и пр.
Зубець, -бця́, м.
1) Зубець — какъ фигура и какъ часть снаряда (напр. зубці у грабля́х. ; сдѣланный изъ матеріи и пр. какъ украшеніе одежды.
2) Зубокъ, часть чесночной луковицы, распадающейся на части.
3) мн. зубці. Кушанье изъ очищенныхъ зеренъ ячменя — сваренныхъ или поджаренныхъ. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу. Ум. зубчик.
Падолист, -ту и -та, м. = листопад 2.
Підупасти Cм. підупадати.
Повдовбувати, -бую, -єш, гл. Вставить въ выдолбленное углубленіе (о многомъ).
Спахувати, -хую, -єш, сов. в. спахнути, -хну, -неш, гл.
1) Вспыхивать, вспыхнуть. Іскра до покутя спахнула (гості будуть).
2) Вспыхивать, вспыхнуть (о румянцѣ), густо покраснѣть. Рум'янець густий спахував на личку.
Фосувати, -сую, -єш, гл. Прорѣзывать канавами. Ґрунта фосовані.
Хуторянин, -на, м. Житель хутора, живущій на хуторі. Наш брат хуторянин. Балакав з хуторянами про чорну раду
Шкалі мн. Клепки (бочечныя).
