Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Богобоязливо, богобоязно, нар. = Богобійно.
Гольо́нка, -ки, ж. Трубчатая кость.
Крутливець, -вця, м. = крутіж.
Недопивок, -вка, м. Недопитое. Роскидано всякі недоїдки, валяються в пляшках недопивки.
Обісіти, -сію, -єш, гл. Надоѣсть. Думаю одружиться, — обісіло вже молодикувать.
Розщебетатися, -чуся, -чишся, гл. Разщебетаться.
Скверещати, -щу́, -щи́ш, гл. Рѣзко чирикать (о сойкѣ и др.).
Токариха, -хи, ж. Жена токаря.
Уславити, -ся. Cм. уславляти, -ся.
