Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сторожити

Сторожити, -жу, -жи́ш, гл. Стеречь, сторожить. Та біжить з дому Кильяна сторожить дядька Купріяна. Чуб. V. 1100.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 210.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОРОЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОРОЖИТИ"
Гірський, -а, -е. Горный. Був схожий до гірських розбійників. Левиц. Пов. 13.
Кур! II, меж. Зовъ индюковъ. Ти не знаєш, мій миленький, як индичку звати? Кур-кур! прийшов кум, — ми ж будем гуляти. Н. п.
Лінни́й, -а, -е. = лянни́й. Мене не будить до кужеля лянного. Гол. І. 191.
Напи́ти, -ся. Cм. напивати, -ся.
Настіж нар. Настежь. І сіни й хата перед тобою настіж. К. ЧР. 222.
Незграба, -би, об. Неловкій, неуклюжій человѣкъ.
Підкусити Cм. підкушувати.
Понадписувати, -су́ю, -єш, гл. Надписать (во множествѣ).
Понамокати, -каємо, -єте, гл. Намокнуть (о многихъ).
Простірно нар. Просторно. К. Псал. 235. Нам було простірно й затишно. Г. Барв. 329.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТОРОЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.