Добіля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. добіли́тися, -лю́ся, -лишся, гл., Добѣливаться, добѣлиться. Добіляються полотна розстелені по землі.
Завини́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Задолжать. А цибулька ся не вродила, а я довжок завинила. Завинив я йому тридцять карбованців. 2) Провиниться. А що ж бо я кому завинила, за що ж мене ала доля побила?
Зви́сока нар. 1) Высоко, на возвышенномъ мѣстѣ. Ой як мені тих дружечок позбірати, ой де мені їх звисока посажати. 2) Съ вышины. Твій престол во віки вічні звисока сіяє.
Картниця, -ці, ж. Картежница.
Лагодитися, -джуся, -дишся, гл.
1) Собираться, готовиться. А я оце лагодився до вас іти. Почали лагодитись, зарані виїхали. Парубки лагодяться у танець.
2) Починяться.
3) Мириться. Лагодимось, нівроку, як кіт з собакою.
Ле́пта, -ти, ж. Лепта. Спасибі, друже мій убогий, — ти, знаю, лепту розділив свою єдину.
Ми́ня, -ні, ж. Дѣтск. Корова, волъ, теленокъ. Знай, миня, стійло.
Нетіпаха, -хи, ж. = нетіпанка. Топи, нетіпахо!
Піхотою нар. = піхом. Дозвольте, дядечку, кинути у вас коня у дворі, а я пійду піхотою. Душ з двадцять верхи та чоловіка з півтори сотні піхотою.
Тридесятий, -а, -е. числ. Тридцатый.
