Дієви́й, -а́, -е́. Дѣйствующій. дієві особи, д. люде. Дѣйствующія лица въ сценическихъ произведеніяхъ.
Закопи́лювати, -люю, -єш, сов. в. закопи́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. 2) закопилити губу. Надуться, разсердиться; заважничать. Хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи.
Луза́тися, -заюся, -єшся, гл. Лущиться. Сире насіння погано лузається.
Переперьхнути, -ну́, -неш, гл. Перелетѣть черезъ что.
Підтакати, -ка́ю, -єш, гл. Поддакивать.
Статкувати, -ку́ю, -єш, гл. Благоразумно вести себя, хорошо вести дѣло, хорошо хозяйничать, работать. Я тебе беру, хлопче, до себе, і як тільки будеш статкувати, то й кожух тобі справлю та й на другий рік не підеш нікуди, в мене будеш. Як я буду статкувати, то він (чоловік) буде шанувати. Статкує, то й має.
Ужиткування, -ня, с. Употребленіе, извлеченіе пользы.
Уроки, -ків, м. Сглазъ. Виливали переполох, вмивали од уроків. Від уроків і Бог не заховає. На бджолу уроки нападуть. Ум. уро́ченьки. Ув. уро́чища. Вишептати уроки-урочища. У гуцуловъ въ ед. ч.: уро́чище.
Устидливий, -а, -е. Стыдливый.
Хиб меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся.
