Вистинати, -на́ю, -єш, сов. в. вистинати, -наю, -єш, гл. Вырубать, вырубить. На походах жовніре вистинають зустрічну русь упень. Іван ся схопив, шабельку вихопив, вистинав садок, садок вишневий.
Дереня́к, -ку́, м. = Деренівка.
Жни́вний, -а, -е. Жатвенный.
Злопотіти, -почу, -тиш, гл. Захлопать. П'ють голуби зімню воду. Напилися та й злетіли, крилоньками злопотіли.
Повставляти, -ля́ю, -єш, гл. Вставить (во множествѣ). Іди ж повставляй (очі), щоб вони мені бачили.
Пороспірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и роспе́рти, но во множествѣ.
Скудатися, -даюся, -єшся, гл. Оскудѣть. У нас хто сіє б десятин хліба, той зімою не скудається.
Сп'янчити, -чу́, -чи́ш, гл. Опьянить. Як випив три чарки, так його й сп'янчило.
Упадатися, -дається, гл. безл. Случаться.
Фарисей, сея, м.
1) Фарисей. Фарисеї і вся мерзена Іудея заворушилась, заревла, неначе гадина в болоті і Сина Божого во плоті на тій Голгофі росп'яла.
2) Плохой, лицемѣрный человѣкъ.
