Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

фурчати

Фурчати, -чу, -чиш, гл. Шумѣть, жужжать. Фр. (Желех.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 379.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ФУРЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ФУРЧАТИ"
Загари́кати, -каю, -єш, гл. Заворчать.
Звари́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Свариться.
Його, йому мѣст., родит. и дат. пад. отъ він.
Красітка, -ки, ж. = красотка. Желех.
Леме́шик, -ка, м. Ум. отъ леміш.  
Невільниця, -ці, ж. Невольница, рабыня. Слухай, пані турчинова, привівем ті невільницю, аж із Польщі робітницю. АД. І. 290.
Погар, -ра, м. 1) = пугар. Єдин погар випила. Гол. III. 226. 2) = погарь. Желех.
Слабіти, -бію, -єш, гл. = слабувати. На очі слабів. КС. 1884. VIII. 720.
Стерво, -ва, с. Падаль. Лежить собака на стерег; і сама не буде їсти і другому не дасть. Ном. № 4824. 2) Брань. Стерво жінка не злюбила. Чуб. V. 668.
Тікати 2, -каю, -єш, гл. Бѣгать тічкою. Вовки од Ганни Зачаття аж до Водохрища тікають, а на Водохрещі розскакуються. Васильк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ФУРЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.