Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хаповитий

Хаповитий, -а, -е. Вороватый, нечистый на руку. У нас люде хаповиті. Волч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 386.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАПОВИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАПОВИТИЙ"
Вертіж, -жа, м. Мѣсто сверленія. Угор.
Вулишний, -а, -е. Уличный. Желех.
Гука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатиме-кричатиме не одну годину. Шевч. 450. Через греблю повалили, гукають, співають. Шевч. 189. Як гукають, так і одгукуються. Ном. № 7127. До могили припала, матусеньки гукала. Мет. 277. Гукає на його. 2) Толкать. Шух. I. 176. 3) Оплодотворять (свинью). Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься. Шух. І. 212.
Минути́на, -ни, ж. = минута. За одну минутину зладив кочержильно. Харьк.
Підгожати, -жа́ю, -єш, сов. в. підгоди́ти, -жу, -диш, гл. Подряжать, подрядить. Жиди підгожають жито возити до Київа.
Прихідько, -ка, м. Пришлецъ. Що ж се таке, що все платимо ми та ми, а прихідьки як? Хиба вони дурно житимуть на нашій землі. Кобел. у.
Родачка, -ки, ж. Родственница.
Товстіти, -тію, -єш, гл. Толстѣть.
Чмель, -лю, м. Раст. Helichrysum arenarium Dc. ЗЮЗО. І. 124.
Чорногрудка, -ки, ж. Ruticilla tithys. Вх. Уг. 275.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХАПОВИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.