Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Гейсь! меж. Крикъ на воловъ: направо. Cм. гейс. Cм. ча.
Заду́тий, -а, -е. Одутлый, обрюзглый. Дивися на його задушу пику.
Клап, -па, м.
1) Родъ зубца въ одеждѣ.
2) = капель.
8) мн. Объ ушахъ свиньи. Ум. клапоньки. Прийшла свиня до коня та й каже: «Ось бо й я румак!». А кінь одказав: «І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сама як свиня».
Ломота́, -ти́, ж. Ломота.
Окономша, -ші, ж. Жена эконома.
Полонка, -ки, ж. = ополонка. Сам же я ту полонку рубав, коня напував.
Пообчищати, -ща́ю, -єш, гл. Обчистить, очистить (во множествѣ).
Фляшча, -чати, с. = фляшечка.
Шкорба, -би, ж. Старая изсохшая, сморщенная женщина. Люборацька за п'ять літ з гожої молодиці, повновидої, рум'яної, такою шкорбою стала, що як би не шкура, то й кістки розсипались би.
