Канапчик, -ка, м. Диванчикъ. Славненький такий канапчик.
Карувати, -ру́ю, -єш, гл. Значеніе неясно. 37) переводить на основанія нижеприводимой пѣсни, — чаровать. Cм. еще накарувати. Навчи, навчи, бідная вдова, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Окаруєм руки й ноги і карії очі, щоб не ходив до дівчини опівночі.
Мі́сто I, -та, с. 1) Мѣсто. 2) Базаръ, торговая площадь, рынокъ. Ой піду я, мамо, на місто та куплю я, мамо, намисто. 3) Городъ. Багато сіл, багато міст на Україні минули бурлаки. Пі до села, ні до міста. Пані тим часом село продала та переїхала у місто жити. Ум. містечко, містонько. Іди тепер, матінко, од мене, — нема в мене містонька для тебе. А дівочкам усе волечка: за юпочку да на улочку, за намистечко да на містечко.
Навкоси́, навкося́, нар. Наискось, косо. Cм. навскоси. Катерина навкоси перетягнула свій рот.
Ошадіти, -ді́ю, -єш, гл. О деревьяхъ: покрыться инеемъ, обмерзнуть.
Панство, -ва, с.
1) Государство, царство. Хто мені тоє яблучко вирве, тому я половину панства оддам.
2) Владѣніе. Еней збудує сильне царство і заведе своє там панство.
3) Дворянское званіе. За такі гроші... тоді в Київі панство можна було купить.
4) Барство. Вже звісна дівчача натура, хоть у панстві, хоть у мужицтві. Потурчився, побусурманився для панства великого.
5) соб. Баре; господа. Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось. Ум. панствечко. Я твоє царствечко да конем витопчу, я твоє панствечко да мечем висічу.
Понасміттювати, -тюю, -єш, гл. = понасмічувати.
Постеління, -ня, с. Тюфякъ, перина.
Стид, -да и -ду, м.
1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала?
2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Ти не давай стиду-бриду цілувати свого виду.
Тарівка, -ки, ж. = тарілка 1.
