Воювання, -ня, с. Веденіе войны, война. Їх уста м'які як масло, а на серці воювання. Не кидав свого запорозького звичаю — воювання.
Добасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Добѣситься, доиграться.
Добігати, -га́ю, -єш, сов. в. добігти, -біжу́, -жи́ш, гл. Добѣгать, добѣжать. Швидкий сам добіжить, а смирного Бог донесе. 2) Добігти чого́. Пріобрѣсти что, добыть что; о болѣзни: захватить. Мабуть чи не сухоти добігла й кров'ю стала хряпати.
До́відки, -док, ж. мн. Развѣдки. Піду на довідки, що там вони роблють. Оце саме під чергу на Чорноморію йти. Піду туди на довідки: роздивлюся, розбачусь, як там. Прийшов же я на довідки, чи дівчина дома.
Доже́вріти, -рію, -єш, гл. Дотлѣть, догорѣть безъ пламени.
Навмі́р нар. Какъ попало безъ разбора. Іван навмір бе гусят.
Незлобливий, -а, -е. Незлобный.
Обсвітити Cм. обсвічувати.
Орчиковий, -а, -е. Пристяжной.
Стидов'я, -в'я, с. = стидовище. Оце дожилися! сказано, стидовя людське, та й годі! ні з чого паски спекти.
