Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волеваха

Волеваха, -хи, м. Родъ цапли. Радом. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЕВАХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЕВАХА"
Глуп, -па, -пе = глупий. Хто скуп, собі не глуп. Ном. № 4707.
Довгому́диків, -кова, -ве. Принадлежащій довгомудикові. Довгомудикова хатка. Мнж. 1.
Жура́влик, -ка́, м. Ум. отъ журавель.
Зада́внений, -а, -е. Пришедшій въ давность; застарѣлый, запущенный (о болѣзни). Задавнена хвороба.
На́до пред. = над = наді. А надо дверьми сам Господь стоїть. О. 1862. IV. 22.
Наня́ти, -ся. Cм. наймати, -ся.
Нявкати, -каю, -єш, гл. 1) Мяукать. 2) Кричать (о совѣ).
Паночок, -чка, м. Ум. отъ пан.
Підгородянин, -на, м. Подгородній житель. Новомоск. у. (Залюб.).
Слобожанин, -на, м. Житель слободы. Слобожане почали селитись по степах. Стор. II. 9.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛЕВАХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.