Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вузити

Вузити, -жу, -зиш, гл. Съуживать, дѣлать уже. Треба двері вузити, а то широкі. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЗИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЗИТИ"
Братський, -а, -е. Братскій.
Де́сна, -ни, ж. Десница, правая рука. Не дарма звав її своєю десною. Стор. МПр. 97.
Доку́пи нар. Вмѣстѣ. Ком. І. 50.
Мензе́ря, -рі, ж. Дойная овца. Херс. г.
Молоде́ць, -дця́, м. 1) Юноша, парень. І рече: молодче, тобі глаголю, встань. Єв. Л. VII. 14. Ой удовець не молодець: всі норови знає, — ой він твоє біле личко із своїм зрівняє, ой він твою русу косу під ноги зобгає. Н. п. Вдовець, чи молодець буде сужений? О. 1861. XI. Свид. 54. 2) молодець. пано́ве молодці. Обычное обращеніе къ козакамъ запорожскаго войска. Не в Синопу, отамани, панове-молодці, а у Царьград, до султана поїдемо в гості. Шевч. 50. 3) Названіе представляющаго жениха парня въ весенней хороводной игрѣ и названіе этой игры. Грин. III. 108.
Наштричка, -ки, ж. = натичка. Волч. у. Лободовск.
Нестидник, -ка, м. Раст. Sithospermum officinale. Вх. Пч. І. 11.
Порекло, -ла, с. Прозвище, прозваніе. Шух. І. 29.
Стуманілий, -а, -е. Съ отуманенной головой, съ помраченнымъ пониманіемъ. Схаменуться, стрепенуться стуманілі люде. К. ХП. 47.
Удвадцяте нар. Въ двадцатый разъ. О. 1862. Т. 75.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВУЗИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.