Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вуйна

Вуйна, -ни, ж. = дядина. Вх. Зн. 8. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЙНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУЙНА"
Басурман, -на и пр., м. = бусурман и пр. Мет. 77.
Вискирити, -ся. Cм. вискиряти, -ся.
Витлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. витліти, -лію, -єш, гл. Истлѣвать, истлѣть.
Квітневий, -а, -е. Апрѣльскій.
Кінва Ii, -ви, ж. соб. Лошади. Бач, скілько кінви пасеться. Зміев. у.
Настолочити Cм. настолочувати.
Повішальник, -ка, м. Повѣсившійся. Камен. у.
Потруситися, -шу́ся, -сишся, гл. Потрястись.
Скавуліти, -лю, -лиш, гл. = скавучати. Желех.
Стовбула нар. Стремглавъ, внизъ головой. О. 1862. І. 67. V. 90. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мир. ХРВ. 94. Стовбула перекидатись.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВУЙНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.