Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вунтувати

Вунтувати, -ся, -тую, -ся, -єш, -ся, гл. = пручатися? Ой ми його не пускаєм, най ся не вунтує; ми хочемо тото знати, де він ніч ночує. Гол. І. 227.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУНТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВУНТУВАТИ"
Відшептати Cм. відшіптувати.
Гуцу́лок, -лка, м. Маленькая гуцульская лошадь. Желех.
Запитан́ня, -ня, с. Вопросъ. Я й відповім йому на його запитання. Федьк.
Напуха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. напухти и напухнути, -хну, -неш, гл. Напухать, напухнуть.
Обвітряний, -а, -е. Обвѣянный вѣтромъ. Осмалений сонцем та обвітряний здававсь він ще похмурнійший, ніж був. МВ. ІІ. 148.
Переплести, -ся. Cм. переплітати, -ся.
Постілки Раст. Scabiosae. Шух. І. 20.
Скотарювати, -рюю, -єш, гл. = скотарити.
Таркотати, -кочу́, -чеш, гл. = сокотати 1. Курка не торкоче. Грин. III. 511.
Шатувати, -тую, -єш, гл. Спѣшить. Вх. Лем. 484.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВУНТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.