Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гнути

Гнути, гну, гнеш, гл. 1) Гнуть. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Ном. №8595. Спати, — аж гілля гне, — такъ сильно хочется. Вас. 212.кирпу. Важничать, задирать носъ. Ном. № 2467.на що, куди. Намекать на что. Ном. № 13646. Бач, куди гне! (или на що). — теревені. Болтать пустяки. — матюки. Браниться матерными словами. 2) Запрашивать много. Гне, як дурень за батька — очень много запрашиваетъ. Мнж. 166.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 295.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГНУТИ"
Єва́нгеліє, -лія, с. и єва́нгелія, -лії, ж. Евангеліе. Не змоглись на євангелію, цілуйте псалтирію. Ном. № 12026.
Звіно́к, -нка́, м. 1)ри́би. Поперекъ отрѣзанный кусокъ рыбы. Ой поставив козак Нечай та сторожу в місті, а сам пішов до кумоньки звінок риби їсти. АД. II. 58. 2) Раст. Rhinauthus crista galli. Лв. 101. Cм. звонець.
Комірницький, -а, -е. 1) Квартирантскій. Хазяйська наука комірницькій корові ногу переломала. Ном. № 2817. 2) Таможенный.
Лавка, -ки, ж. 1) Ум. отъ лава. 2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха. Конст. у. 3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, то-же, что и стілець (Cм.) Конст. у. 4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавчастого замка (Cм.), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе. Шух. І. 9. 5) мн. лавки. Длинный рубанокъ. Шух. І. 87, 249. 6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що лавки в місті тримали, а тепер чи й лавки у хаті є (т. е. обѣднѣли). Ном. № 10562.
Панівка, -ки, ж. 1) Полка въ ружьѣ. 2) Въ мельницѣ: углубленіе, въ которомъ вращается нижній конецъ веретена шестерни. Мик. 481. 3) Противень. Хотин. у.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Єв. Мр. IX. І. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. К. Дз. 166. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. Мет. 401. А я (Богд. Хмельн.) ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. Гол. І. 4. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Грин. І. 150. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую. Рудч. Чп. 185.
Світлість, -лости, ж. Свѣтъ. Чим Бог світлость доточив? Огнем. Ном. № 403. Очам світлость показав. Грин. II. 40.
Спосеред нар. Изъ среды, изъ средины. Яка ото людина гарна зникла німуючи спосеред миру божого. К. (Хата. 64). Озвавсь до нас іспосеред чужини знакомий голос. К. Гр. Кв. 29.
Тарахкання, -ня, с. Стукъ, стучаніе. Шейк.
Чисташ, -ша, м. Мѣсто, очищенное отъ лѣса.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.