Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колющий

Колющий, -а, -е. = колючий. Помостимо вам кладочки з колющого глоду. Мил. 65.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 274.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛЮЩИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛЮЩИЙ"
Бобрик, -ка, м. 1) Ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы наготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. І. 126, 127, 278.
Випручати, -ся. Cм. випручувати, -ся.
Гру́знути, -ну, -неш, гл. Вязнуть, увязать. Замордована скотина по саме черево грузне у багні. Стор. І. 91.
Дойо́к, -йка́, м. = дійка 1. Шух. І. 193, 194.
Затьо́хкати, -каю, -єш, гл. 1) Запѣть (о соловьѣ). Затьохкав у садку соловейко. 2) Забиться (о сердцѣ). Серце затьохкало, як не вискоче. О. 1862. X. 12.
Зачми́хати, -хаю, -єш, гл. Зафыркать. Зачмише як кабан. О. 1862. Н. 64.
Згі́н, зго́ну, м. 1) Сгоняніе въ одно мѣсто, напр. сгоняніе скота въ одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7. 2) Сгоняніе съ мѣста, изгнаніе.
Потмарити, -рю, -риш, гл. = потьмарити. На небі усі звізди потмарило. АД. І. 185.
Прицькувати, -ку́ю, -є́ш, гл. Натравить собаками.
Умислити Cм. умишляти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛЮЩИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.