Гілка, -ки, ж. 1) Вѣтка. 2) Палка для подбиванія мяча. КС. 1887. VI. 457. 3) Родъ игры въ мячъ. КС. 1887. V. 457, 458. Ум. гілечка, гілочка.

Гу́бка, -ки, ж. 1) Ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Ном. № 1426. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Полт. Polyporus. ЗЮЗО. І. 132. Під пеньком губка. Ном. № 5396. Пережженный трутнякъ даютъ собакамъ, заболѣвшимъ водобоязнью. Ном. № 13672. Отсюда пословица объ упорномъ, не обращающемъ ни на что вниманій человѣкѣ. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Ном. № 2654. Разсердившись, говорятъ надоѣдливому просителю. Гу́бки, т. е. дам тобі́ гу́бки. Ном. № 13672. 3) Труть. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. ІІ. 202. Нема ні кресала, ні губки. Грин. І. 219. 4) Въ основѣ для полотна, находящейся еще на сновальницѣ: то количество нитокъ, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами въ одномъ мѣстѣ — отъ колышка до колышка. Употребляется какъ мѣра полотна: Одинадцять губок полотна було. Н. Вол. у. Цілу губку я уткала. Черниг. у. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запаски, которая сшивается изъ двухъ губок». Вас. 171. 6) — водяна́. Раст. Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. I. 137.

Де́як нар. Кой-какъ. Торік ще деяк жили, а тепера й овсі без хліба зостанемось. Екатерин. г.

Додо́лу Єв. І. VIII. 6. Cм. Діл. Ум. Додо́лку, додо́лоньку, додо́лочку. Чуб. Т. 364.

Кавуник, -ка, м. Ум. отъ кавун.

Ключенько, -ка, м. Ум. отъ ключ.

Лотоки́, -ків, м. мн. При водяной мельницѣ: каналъ, по которому течетъ вода, мельничный лотокъ. Не спиниш, мов воду з лотоків. Ном. № 13884.

Осавула, -ли, м. 1) = осавул. 2) Помѣщичій разсыльный, помѣщичій приказчикъ. Левиц. І. 31. Звелів пан двом осавулам витягти жида з хати. Грин. II. 232.

Таланок, -нку, таланонько, -ка, талано́чок, -чку, м. Ум. отъ талан.

Тлуса нар. Рысью. Та що се за коні, от як чаталає ними; я як пустю своїх тлуса, то далеко покину їх ззаду. Уман. у.