Дрібо́чок, -чка, м. Ум. отъ дрібок.
Забогара́дити, -джу, -диш, гл. Помочь (ради Бога). Підіть хиба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю радою порадить.
Королювання, -ня, с. Пребываніе королемъ.
Мужчи́р, -ра, м. = мощирь.
Пеньковщина, -ни, ж. Лѣсъ, опредѣленный на срубъ.
Позаручувати, -чую, -єш, гл. Обручить (многихъ).
Поломитися, -млюся, -мишся, гл. Сломаться. Дорогою вісь поломилася. Мостовиночка поломилася, вірний дружок затонув. Плужок... не поламлеться. Свічки не поламнуться, як оцюди положу?
Поперемуровувати, -вую, -єш, гл. Перестроить каменныя постройки.
Скарати, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала?
Трудний, -а, -е. 1) Трудный, нелегкій, тяжелый, стоющій много труда, горя. Пані, серце, се мої трудні гроші.... я позбувся жінки своєї.
2) Удрученный. Серце моє трудне! Чого ти бажаєш, що в тебе болить? Трудний сяду і заплачу, що Ярини я не бачу.
3) Усталый. Ой коню мій, коню, що ти такий смутний? Що ти із дороги прийшов такий трудний. Мати з великої оруди та й гей трудні були.
4) Тяжело больной. Там такий трудний чоловік, що навряд чи видужає.
