Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зелена́стий, -а, -е. Зеленоватый. Закр.
Кволіти, -лію, -єш, гл. Хворать, хирѣть, болѣть. Буде спати — не плакати, буде рости — не боліти, на серденько не кволіти. Н. п.
Маго́ник, -ка, м. Раст. Ledum palustre. Вх. Пч. I. 11.
Мизга́тися, -га́юся, -єшся, гл. Любезничать, повѣсничать. Женихався, мизгався, бісики пускав.
Наді́йно нар. Надежно. не наді́йно. Нѣтъ надежды. Не надійно, щоб сі любощі скоренити. Г. Барв. 536.
Опускати, -каю, -єш, сов. в. опустити, опущу, -стиш, гл. 1) Опускать, опустить. Як зачали Бондарівну у гроб опускати, ой то казав пан Каневський ще жалібніш грати. Чуб. V. 428. 2) Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Щоби вас Бог не опускав. Чуб. I. 89.
Паління, -ня, с. Сжиганіе. Гн. II. 219.
Подорожчати, -чаю, -єш, гл. Вздорожать.
Спрянути, -ну, -неш, гл. Убрать. Казав, щоб я ліч спранув, у костри щоб склав.... А де ж мені спрануть? Чуб. II. 183.
Хитю меж., выражающее качаніе. Ном. стр. 299, № 310. Хитю, хитю, малеє дитятко! Н. п.