Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Держа́вець, -вця, м. Помѣщикъ; владѣтель. Хата, 135. Городова ж козацька старши́на за коронного гетьмана, за старост, за державців і їх намісників і орандарів руку тягла. К. ЧР. 10.
Заві́лькуватий, -а, -е. О деревѣ: съ волнистыми извилинами. Вас. 145.
Занечу́яти, -чую, -єш, гл. Потерять слухъ, оглохнуть.
Навдьо́ри нар. = навдери. Бач, — добра: матір покинула, а сама навдьори. Мир. Пов. II. 90.
Ночувальник, -ка, м. Ночлежникъ, ночевальщикъ. Конст. у.
Опішілий, -а, -е. Лѣнивый, медлительный. Опішіла служниця. Вх. Зн. 44.
Орідець, -дця, м. Ум. отъ ород.
Пальченя, -ня́ти, с. Пальчикъ. Взявши за ручку, цілувала малі пальченята. Мир. Пов. II. 86.
Полісун, -на, м. Лѣшій. Балт. у.
Постадникувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть пастухомъ лошадей.