Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Віджити Cм. відживати.
Водяна, -ної, ж. Водянка.
Гуса́рський, -а, -е. Гусарскій. Левиц. Пов. 147.
Дворе́ць, -рця́, м. = Двірець. Ой на горі дворець карбований, а в тім дворці хлопець мальований. Гол. І. 205.
Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Мнж. 131. Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Стор. МПр. 169. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. Мир. Пов. І. 165. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав. Котл. Ен. І. 15.
Зіхну́ти Cм. зіхати.
Крутня, -ні́, ж. 1) Постоянное верченіе, вращеніе. 2) = крутанина.
Ля́лько, -ка, с. Зрачекъ въ глазу. Вх. Лем. 433.
Постування, -ня, с. Пощеніе.
Устидно нар. Стыдно. Дружці встидно стало. Грин. ІІІ. 507.