Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вирізнятися, -няюся, -єшся, сов. в. вирізнитися, -нюся, -нишся, гл. Отличаться, отличиться, разниться отъ другихъ.
Гордовать, -ті, ж. Раст. Malva crispa. Лв. 100. Cм. Гордовина.
Метали́чний, -а, -е. = металевий. Порфирій... причесав свої коси рідким металичним гребінцем. Левиц. І.
Недорідний, -а, -е. 1) Неурожайный. 2) Не рослый, не крупный (о зернѣ и пр.).
Обмерлий, -а, -е. Обмершій, впавшій въ обморокъ. Її принесли додому обмерлу. Мир. Пов. І. 171.
Повідня, -ні́, ж. У колесниковъ: дышло или приводъ, вставленный во вращающееся ухо пенька (Cм.); приводится въ дѣйствіе силою лошади или воловъ, совершающихъ круговое движеніе съ прикрѣпленнымъ веревками къ повідні ободомъ. Вас. 147.
Повлягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Улечься, лечь (о многихъ). Повлягався народ спати. Зміев. у.
Постигати, -га́ю, -єш, сов. в. постигти, -гну, -неш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Вітер повіває, жито постигає. Н. п. Пшениця постигла жатись. Черк. у. 2) Поспѣвать, поспѣть, быть готовымъ. Уже й вечеря постигла, а батько не йде в хату. Чуб. II. 99. Хліб постиг, — виймаю. Г. Барв. 242. 3) Настигать, настичь, приспѣть, придти. Пятнадцятий год постиг. Г. Барв. 64. Смерть мене постигає саму. МВ. І. 57. От його-то постигла лиха година. Кв. 4) Успѣвать, успѣть. Ще постигнемо до церкви. Левиц. І. Добре, добре, шо постиг вовчик: із корови голова да хвостик. Чуб. V. 635. Де сам чорт не постигає, туди, мовляли, бабу посилає. К. ЦН. 301. 5) Холодѣть, похолодѣть. Як тобі дам, аж тобі в п'ятах постигне. Ном. № 3636.
Удиратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. удертися и удра́тися, удеруся, -решся, гл. Врываться, ворваться, вторгаться, вторгнуться.
Форс, -су, м. = бута. Фр. (Желех.).