Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відбуча, -чі, ж. = відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139.
Відворочати, -чає, гл. безл. Быть отвратительнымъ. (Вовкулаці) треба й конину їсти й падло, — одворочає. Г. Барв. 453.
Гицкати, -каю, -єш, гл. Прыгать, подпрыгивать. Вх. Лем. 403.
Залу́бний, -а, -е. О саняхъ: съ кузовомъ.
Манасти́рь, -ря, м. Монастырь. Посадили на покуту в манастырь. Левиц. І. підвести під манастирь. Одурачить. Обдурив геть нас старий; так підвів під манастирь.
Розбагатшати, -шаю, -єш, гл. = розбагатіти.
Снітиця, -ці, ж. = снітій. Вх. Пч. II. 37.
Усічи, -чу, -чеш, гл. = усікти. Шейк.
Ху! меж. 1) Выражаетъ дуновеніе ртомъ. Він духнув, — не встає; він удруге: ху! — не встає. Драг. 128. 2) Фу! Ху на його зовсім! Лохв. у.
Чередникувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть пастухомъ стада рогатаго скота.