Зади́шливий, -а, -е. Удушливый (о человѣкѣ).
Закіпти́ти, -пчу́, -ти́ш, гл. 1) Закоптить. 2) Поднять пыль.
Курінь, -ня́ ч. 1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить — ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. 3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. 4) Составная часть запорожскаго войска. 5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе).
Ник! меж. отъ никати; глядь! Ник, аж там бик. Ник! як сучка в глек. Сидимо тут і балакаємо. А тут у хату ник старий, побачив стару та й пішов.
Обгорнути, -ся. Cм. обгортати, -ся.
Овесок, -ска, м.
1) Ум. отъ овес.
2) Родъ узора въ вышивкахъ. (Залюб.).
Потяг, -гу, м.
1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків.
2) Доходъ, прибыль. Нема потягу.
3) Поѣздъ.
4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ.
5) Длинная и узкая полоса бураковъ или иного посѣва, далеко потянувшаяся въ поле.
6) мн. Потягиваніе. Потяги напали мене.
Присіпатися, -паюся, -єшся, гл. = присікатися. Дівчата так і присіпались: «Скажи, Мотре!» Чого се він до мене присіпався?
Солоно нар. Солоно. Без соли солоно, без круп густо.
Спроквола нар. Не спѣша. Як робиш спроквола, не скоро втомишся.