Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Випинати, -на́ю, -єш, сов. в. випнути и вип'ясти, -пну, -неш, гл. 1) Выставлять, выставить впередъ, выпячивать, выпятить. 2) Выпучивать, выпучить. Кобза як не випинав баньки.... однак не розгледів. Стор. МПр. 52. Вип'яв очі — неначе ті баньки. Ном. № 6597.
Гніздити, -зджу, -диш, гл. Бить все въ одно мѣсто. Вхопили його вдвох, повалили та й гніздять його коліньми по голові. Новомоск. у.
Дали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Отдаляться.
Дзьоркач, -ча, м. = Дзенкач. Вх. Пч. ІІ. 10.
Заплазува́ти, -зу́ю, -єш, гл. 1) Начать ползать, заползать. 2) Запачкать ползая.
Кагат, -ту, м. Куча. Кагат кавунів, кагат соли. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. То-же о рыбѣ: куча рыбы, особымъ образомъ сложенной и прикрытой камышемъ (на Дону).
Лі́карка, -ки, ж. Лѣкарка. Не я лікарка, сам Господь лікар. Чуб. І. 134. Ум. лікаронька, лікарочка.
Мурма́нька, -ки, ж. = мурвань. Вх. Уг. 253.
Приземний, -а, -е. = приземкуватий 1. Низенька приземна травиця. Мир. ХРВ. 50.
Уїзд, -ду, м. Въѣздъ.