Горобі́єнько, -ка, м. Ум. отъ горобей.
Дова́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. довари́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Довариваться, довариться. Довариться сироті в животі.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Здерев'Яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Одеревенѣть.
Невпокійний, -а, -е. Безпокойный; тревожный. Батько й мати якіся невпокійні стали. Сни невпокійні сняться. В малому серці ворушилося щось недобре, невпокійне.
Опіром нар. — стати. = опір стати. Стояли на сеймі опіром против політичньої системи єдиности віри в Польщі.
Підчухрати, -ра́ю, -єш, гл. Обрубить нижнія вѣтки.
Поросячка, -ки, ж. = поросючка.
Слютняк, -ка, м. пт. удодъ.
Сядовити, -влю́, -виш, — ся, гл. = садовити, — ся. Коло себе сядовить.