Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вартовничий, -чого, м. = вартівник. Желех.
Дуна́єнько, дуна́єчко, -ка, м. Ум. отъ дунай.
Корчити, -чу, -чиш 1) Корчить, гнуть. Як берест од огню корчиться, так... місячного відьмача, або відьму, щоб корчило і ломило. Чуб. І. 85. Хлопці сиділи, постолики корчили. Грин. III. 103. 2) Кривить. Батько як зачав корчити лице. Ном. № 2346. 3) = корчувати. Вх. Лем. 427.
Надвози́ти 2, -вожу́, -везе́ш, гл. Свезти часть чего. Уже надвозили трохи жита з лану.
Осовнь, -ні, ж. = осонь. Шух. І. 110, 189.
Побіч нар. Возлѣ, рядомъ. Побіч мене. Левиц. МБ. 57.
Показність, -ности, ж. Видъ, красивая наружность.
Попобити, -б'ю, -єш, гл. Побить, поколотить. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре та й прогнали. Рудч. Ск. II. 161. Дурня попобив. Чуб. ІI. 490.
Поприпізнятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Запоздать (о многихъ).
Швидко нар. Скоро, быстро. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Ном. № 1958. Не так швидко робиться, як мовиться. Ном. № 5603. на-шви́дко, на-швидку. Наскоро. Оце тобі, серденько, вчера на-швидко. Чуб. V. 217. Словце яке на-швидку перемовити. МВ. ІІ. 83.