Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вигукнути Cм. вигукувати.
Горта́нка, -ки, ж. = Горлянка 1? ЕЗ. V. 47, 57.
Катувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Казнить, наказывать плетью рукой палача. Уже ж тую Яковову жінку три попи ховають, а Якова з тею удовою три кати катують. Грин. III. 354. 2) Пытать. 3) Истязать, бить, мучить сильно. Буду бити, буду катувати. Н. п. Ще день Украйну катували ляхи скажені. Шевч. 162. Катувала, мордувала, та не помагало: як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевч. 22. Колись (пани) били, катували, посторонками в'язали. Н. п.
Набира́ти, -ся = набірати, -ся.
Попакуватися, -куємося, -єтеся, гл. Упаковать (о многихъ).
Пригодитися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Случиться, приключиться.
Розвештатися, -таюся, -єшся, гл. Постоянно шляться, бродить.
Скаву! меж., выражающее визжаніе нѣкотор. животныхъ, напр. собаки, зайца. Лапки попік (зайчик). Скаву! Скаву! Мил. 57.
Скулка, -ки, ж. Ум. отъ скула.
Сукуватий, -а, -е. Суковатый. Уставай, мила, привіз я дубину, тонку, та довгу, та сукувату. Чуб. V. 614.