Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вершій, -шія, м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг. Волч. у.
Зва́лювати, -люю, -єш, сов. в. звали́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сваливать, свалить. Хапає кожного за ноги і звалює. О. 1862. IV. 89. Звалять дуба в кручу. Хата, 67. 2) Сбивать, сбить, свалять. Звалили сукно на валютах. Харьк. у.
Зраджати, -джаю, -єш и зраджувати, -джую, -єш, сов. в. зра́дити, -джу, -диш, гл. МВ. ІІ. 62. Красні лиця часто зраджають. Гол. І. 362. Часто ходив, вірно любив, з нею женихався, вона ж мене ізрадила, — я й не сподівався. Мет. 86. Ой Палію, Палію Семене, пи не зрадиш ти мене? Макс. (1834), 98.
Оропія, -пії, ж. Арава, куча. А у нього ж дітей ціла оропія. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Понасуплюватися, -плюємося, -єтеся ч. Нахмуриться (о многихъ).
Пополовіти, -вію, -єш, гл. Пожелтѣть. А маруна посходила та пополовіла. Гол. І. 290.
Прецінь нар. Между тѣмъ, однако.
Равл, -ла, м. Улитка. Вх. Пч. I. 16. Ум. равлик. Равлику, Павлику! вистав ноги на чотирі стоги. Н. п.
Уплямити, -млю, -миш, гл. Запятнать. Вплямив усю сорочку.
Штирійчак, -ка́, м. Вилы съ четырьмя зубьями. Вх. Лем. 475.