Адама́шка, -ки, ж. = Адама́шок.
                        
                        
                                                
                          Вимовчати, -чу, -чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже.... 2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.                        
                        
                                                
                          Відселити, -ся. Cм. відселяти, -ся.                        
                        
                                                
                          Крук, -ка, м. = крюк. Висить пуга на круку, буде жінці і дяку.  Ум. кручо́к.                        
                        
                                                
                          Ладний, -а, -е. 	1) Согласный.
	2) Красивый. Ладна баба без єдваби.  Прибігаю до криниці, — беруть воду молодиці, — беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити.  Лужко ж моє ладне, мальоване.  Вона йому ладна. Она ему нравится. Пай він любить, а його жадна, най тота зрадить, котра му ладна. 
	3) Порядочный, взрослый. Він уже ладний парубіка був, як узяли в москалі.
	4) Свѣжій, доброкачественный. Гуцульський кінь стає при достатній паші, ладній і здоровій воді сильний, живий.  Ум. ладненький.                        
                        
                                                
                          Олжа, -жі, ж. Ложь.                         
                        
                                                
                          Позамічати, -ча́ю, -єш, гл. Замѣтить, примѣтить (во множествѣ).                        
                        
                                                
                          Розмірач, -ча, м. Циркуль деревянный у бочаровъ.  
 
	                         
                        
                                                
                          Тузінь, -ня, м. Дюжина, двѣнадцать штукъ.  Тут нема цілого тузіня.                         
                        
                                                
                          Штундовий, -а, -е. 	1) Относящійся къ штундѣ. 
	2) = штундарь.                        
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				