Відбляск, -ку, м. Отблескъ.
Дворе́ць, -рця́, м. = Двірець. Ой на горі дворець карбований, а в тім дворці хлопець мальований.
Карбувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы.
2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували.
3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла.
4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі.
Коновал, -ла, м. Коновалъ. Сюди шевці й кравці, шаповали й коновали. Такий коновал, що через шкуру бачить.
Коротенький, -а, -е. 1) Коротенькій. І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сами як свиня.
2) Краткій.
Кошлатий, -а, -е. Мохнатый. Іде коза рогата, веде діток кошлата.
Мелу́н, -на́, м. Болтунъ, пустомеля. утнути мелуна. Солгать.
Налу́да, -ди, ж. Бѣльмо. Тепер пани ніц не бачат, бо мают налуди. Cм. полуда (на очах).
Паніматчин, -на, -не. Матушкинъ. Отцева молитва, і паніматчина.
Цілий, -а, -е. 1) Цѣлый, весь. Баба з нехочу ціле порося ззіла. Хоч вивози цілий ліс, то все буде оден біс. Ледащо з цілого світа. Газда цілою губою. Коли дивиться — аж стоїть на березі якась людина, ціла в шерсті. Цілу хату скопали, а грошей не найшли. 2) Цѣлый, неповрежденный. Вставать треба, їдучи через мости, жеб були цілі кости. Тікай, поки ще ціла. Глиб. 3) Цѣлый, на лицо, неукраденный. І кози ситі, і сіно ціле. Все я втеряв, нічого в мене не зосталось цілого. 4) Полный. Діла вулиця дівчат. Сіна цілий віз. Ум. ціленький, цілесенький.