Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відбігати 1, -гаю, -єш, гл. 1) Отбѣгать. Я вже своє відбігав, — біжи но ще ти: то чи не відбігаєш ніг. 2) О коровѣ: окончить случку.
Відсувати, -ва́ю, -єш, сов. в. відсунути, -ну, -неш, гл. 1) Отодвигать, отодвинуть, отсовывать, отсунуть. Потихеньку к двору приїзжає, помаленьку віконце одсуває. Чуб. V. 55. Не будуть та кватирочки відсувати. Мет. 154. 2) Отсрачивать, отсрочить (назначенное время, срокъ). Я йому винен був гроші, так ото просив його, — ну він і одсунув строк на далі. Новомоск. у.
Кавкати, -каю, -єш, гл. Кричать по вороньему. Кавкає як ворона, а хитрий як чорт. Ном. № 2978. Аби чим кишку напхати, щоб не кавкала. Ном. № 12171.
Об'язати, -ся. Cм. об'я́зувати, -ся.
Охандужити, -жу, -жиш, гл. Одурачить, осрамить. Не дай, Господи, єк із москалем зчепиться... так і охандужить. Рудч. Ск. II. 170.
Пакісливий, -а, -е. Пакостный. Н. Вол. у.
Пісно нар. Постно.
Покміть, -ти, ж. Признакъ, примѣта. Вх. Зн. 51.
Татусів, -сева, -ве = татусеньків.
Укидання, -ня, с. Вбрасываніе.