Бурхати, -хаю, -єш, гл.
1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Море.... реве да бурхає.
2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею.
3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає.
Зачва́кати, -каю, -єш, гл. Зачавкать.
Моркови́ння, -ня, с. Морковная ботва.
Непокірний, -а, -е. , непокірність, -ности, ж., непокірно, нар. = непокірливий, непокірливість, непокірливо.
Плюгавство, -ва, с. 1) Гадость, мерзость, нечистота. 2) соб. отъ плюгавець. І жидів, того плюгавства, мов на ярмарку в Ромні.
Погрюкувати, -кую, -єш, сов. в. погрю́кати, -каю, -єш, гл. Погромыхивать, грохотать, погремѣть (о громѣ, выстрѣлахъ). Ого, кажуть, орачі, та сей не аби як погрюкує... Певно се копитан гусей так.
Сивозалізний, -а, -е. О цвѣтѣ: стальной. О масти: темносѣрый.
Співачок, -чка, м. Ум. отъ співак.
Туркання, -ня, с.
1) Воркованіе горлицы, туркавки.
2) Толкованіе одного и того-же. Набридли і синові жінчинії туркання.
Халаштати, -таю, -єш, гл. Оскоплять, кастрировать.