Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Византієць, -тійця, м. 1) Житель Византіи. 2) Православный. Я — круглий сирота між лютеран, латинців, византійців-християн. К. ПС. 59.
Догина́ння, -ня, с. Догибаніе.
Зати́кати 2, -ти́чу, -чеш, гл. Украсить цвѣтами, заткнувъ ихъ въ волоса, головной уборъ. Та й вирвемо квіточку зелененьку, та й затичем Марусю молоденьку. Мил. 134. Затичу біжник запашним зіллям. Г. Барв. 278.
Зга́нити, -ню, -ниш, гл. Охулить, осудить. А її зганили й обідили і з покоїв вигнали. МВ. І. 52. Так було невістка зганить мене, що я в неї стану чорнійша від землі. Г. Барв. 224.
Зги́нці нар. Согнувшись. Злодій згинці перебіг попід тином.
Перестрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. перестріти, -стріну, -неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Аж от перестріва його на дорозі становий. Рудч. Ск. II. 161. Ішов, ішов, аж перестріва його три старці. Мнж. 62.
Покрадати, -да́ю, -єш, гл. Красть постоянно понемногу.
Попороскошувати, -шую, -єш, гл. Пожить, не стѣсняя себя, пожить въ роскоши. Я за первим чоловіком попороскошувала. Лебед. у.
Прикрасити Cм. прикрашати.
Седми числ. Семью.