Безпробудний, -а, -е. Непробудный. Опочивав сном тихим, безпробудним.
Бортник, -ка, м. Бортникъ, пчеловодъ. Ледаякого бортника і мед ледачим пахне.
Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Гу́лька, -ки, ж. Развлеченіе, гуляніе, бездѣліе. А я з гульки додомоньку — єсть де відпочити. Чаще во мн. ч. Не ходив ти за волами, але сь ходив за гульками. Ти все в питки та все в гульки, а об смерті нема й думки.
Єзуї́т, -та, м. Езуитъ. Болить серце, як згадаєш: старих слав'ян діти впились кров'ю. А хто винен? Ксьондзи, єзуїти.
Спуст, -ту, м.
1) Мѣра: три ведра водки. Тепер пішов до оренди да взяв спуст горілки; покрепивсь по гірких трудах, не забув і жінки.
2) Большой рубанокъ, стругъ. НВолын.,
3) = кощок.
Стремінце, -ця, с. 1) Ум. отъ стремено. 2) У мастеровъ, льющихъ изъ мѣди: деревянныя стѣнки для глиняной формы, въ которой отливается предметъ: гибкая дощечка, концы которой сведены и сцѣплены въ зарубкахъ, въ средину набивается глина; по минованіи надобности концы разнимаются и стремінце снимается съ формы.
Утемніти, -нію, -єш, гл. Ослѣпнуть. Утемнів чогось віл; як би полуда, то я вмію здирати полуду, а то ні.
Хрестний, -а, -е. Крестный. Жиди у Юди Христа купили, на смерть хрестную осудили.
Цінь I, -ні, ж. = цина.