Волочити, -чу, -чиш, гл.
1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Копиці волочив.
2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать.
3) Бороновать (послѣ посѣва). Посіяв і волочить. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити.
Дімо́к, -мка́, м. Ум. отъ дім.
Кульша, -ші, ж.
1) Бедро.
2) Уголъ стога сѣна или воза съ сѣномъ. Осмич кульшу праву у стозі.
Лози́ння, -ня, с. соб. Лоза. Ув. лозиня́чча.
Млині́вка, -ки, ж. Канава, по которой направлена вода изъ рѣки на мельницу, если послѣдняя помѣщена въ сторонѣ отъ русла рѣки.
Надгро́бок, -бка, м. = нагробок. Вистоявши службу, Шрам ходив із своїми од одного надгробка до другого.
Потиженно нар. Понедѣльно. Ціни не сказав, почому платитиме Трохимові, чи в день, чи потиженно.
Прокормитися, -млюся, -мишся, гл. Прокормиться.
Схожати, -жа́ю, -єш, гл.
1) = сходити. То він на чердак ісхожає. Я.... того не чувала, шоб жовтий пісок на білому камені схожав. Всі козаки (з судна) на сиру землю схожали. Мати старая з двора схожає.
2) = сходитися. Поли із полою схожає.
Щент Въ выраженіи: до щенту. До тла, до корня, совершенно. Дерезу до щенту викорчував, бо так росплодилась, що пів города запаскудила.