Барбачія, -чії, ж. пт. Galerita cristata, хохлатый жаворонокъ.
Гойданка, -ки, ж.
1) Качаніе.
2) = гойдалка.
3) Родъ лемішки изъ кукурузной муки.
Запалені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Покраснѣть (отъ смущенія, стыда — о человѣкѣ).
Зчісувати, -сую, -єш, сов. в. зчесати, зчешу, -шеш, гл.
1) Расчесывать, расчесать. Іди, сину, додомоньку, змию, зчешу тобі головоньку.
2) Срубить. Нема вже шаблі, що не одну татарську голову зчесала.
Піна, -ни, ж. Пѣна (у человѣка, животнаго). Волосся піднялось догори, піна бим з рота.
Повмочати, -ча́ю, -єш, гл. Обмочить (во множествѣ). Дорогії сукні в воду повмочала.
Росхитуватися, -туюся, -єшся, сов. в. росхита́тися, -та́юся, -єшся, гл.
1) Расшатываться, расшататься. Росхитавшись, бризнув в воду.
2) Раскачиваться, раскачаться.
Суягна вівця. Беременная Овца.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
Цісарева, -вої, ж. Императрица, жена императора.