Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вірити, -рю, -риш, гл. 1) Вѣрить. Не вірь, то звір: хоч не вкусить, то злякає. Ном. № 4309. 2) Давать въ долгъ. Не вірять шинкарі горілки. О. 1862. X. 32.
Вір'я, -р'я, с. 1) соб. Жерди. 2) Изгородь изъ жердей. Рк. Левиц.
Замо́вча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Замолчать. Да й усі мовчки замовчали. Макс. (1849). 29. Лучче замовчім, ніж закричім. Ном. 3495.
Кватера, -ри, ж. = кватира. Мет. 378. Шевч. 346.
Нурець, -рця́ м.? Животи. Шух. 22.
Одичавіти, -вію, -єш, гл. Одичать. Одичавів кінь у табуні. Міусск. окр.
Одноразний, -а, -е. . одноразні коні Лошади, которыя, будучи впряжены вмѣстѣ, одинаково хорошо везутъ. Рк. Левиц.
Плісце, -ця, с. Ум. отъ плесо.
Упевняти, -няю, -єш, сов. в. упевнити, -ню, -ниш, гл. Увѣрять, увѣрить. Його прибічники нас упевняли К. ЦН. 249.
Усенародній, я, е Всенародный. Право всенародне. К. ПС. 136.