Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Доку́чливо нар. Надоѣдливо. МВ. ІІ. 196.
Зніжувати, -жую, -єш, сов. в. зніжити, -жу, -жиш, гл. Изнѣживать, изнѣжить. Желех. Десь мабуть за пана думала мати тебе оддати, що так зніжила. Харьк.
Иржавець, -вця, м. = ржавець.
Освідчення, -ня, с. Изъявленіе, объявленіе, выраженіе.
Подослужувати, -жуємо, -єте, гл. Дослужить (о многихъ). Подослужували свого та й пішли додому.
Покасувати, -су́ю, -єш, гл. Упразднить (во множествѣ).
Понудити, -джу́, -диш, гл. Истомить (многихъ). Ой ходиш та блудила, діток понудила. Мет. 243.
Послухатися, -хаюся, -єшся, гл. Послушаться. Послухайся мене хоч тепер. МВ. І. 27.
Росяно нар. Росно, мокро отъ росы.
Свідомий, -а, -е. 1) Извѣстный, знакомый. Се корова свідома — хиба ж ми не знаємо її. (Залюб.). Грек проходи скритні знав, шляхи ж свідомі обминав. Мкр. Г. 39. 2) — чого́. Знакомый съ чѣмъ, свѣдущій въ чемъ. К. Кр. 35. як і ви свідомі. Какъ и вамъ извѣстно. Гн. І. 68. 3) Сознательный.