Лі́тішний, -а, -е. = літошній.
Нестямний, -а, -е. 1) Растерянный; находящійся внѣ себя.
2) О дѣйствіяхъ: дикій; въ высшей стенени сильный. Нестямніш рейт. Долітали до їх хати нестямні крики та гуки (бито людей).
Підвозитися, -жуся, -зишся, сов. в. підве́зти́ся, -зуся, -зешся, гл. Проѣзжать, проѣхать по пути на лошади, въ экипажѣ кого либо. Як вони доїхали, я й прошуся, щоб вони мене підвезли. — Сідай отам на задньому возі: і підвезешся, і кобилу панятимеш.
Поодягати, -га́ю, -єш, гл. Одѣть (многихъ).
Прошастатися, -таюся, -єшся, гл. Прошмыгать извѣстное время.
Слати II, -стелю, -леш, гл. Слать, устилать. Буду я тобі постіль слати. Стелють перед столом рушник.
Струсевий, -а, -е. Страусовый. Струсеві піря.
Сухорлявий, -а, -е. Сухощавый. Єремія був з себе високого зросту і сухорлявий.
Украї́на, -ни, ж. 1) = країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. 2) Украйна, Малороссія — страна, заселенная украинскимъ народомъ, Так звана по письменські Мала Россія, а по народньому Україна. Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти. Як із день-години зчинилися великі війни на Україні. Та немає лучче, та немає краще, як у нас на Вкраїні: та немає ляха, та немає пана, немає унії. Паша дума, наша пісня, не вмре, не загине, — от де, люде, наша слава, слава України. Настав инший порядок на Вкраїні, як почали князьки-Русь її оберегати, з неї собі данину брати і своєю, Руською землею її називати. Ум. українонька, україночка.
Шинґльовец, -вца, м. Гонтовый гвоздь.