Верх, -ху, м. 1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Вода так через верх ллється. з верху до споду. Съ верху до низу. На версі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. через верх слухати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. 2) Поверхность. Верх землі. 3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух.... сіронімецький верх. 4) Верхняя часть, верхній край чего либо. Верхи́. Въ палкѣ верхній конецъ, когда на ней міряються, чья очередь. — у неводі. Верхній край невода. 5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. А що буря верхи позривала. На дуба зліз, на самий вершечок. 6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. твоя хата, а мій верх. Обрядовыя слова новобрачной, подъѣзжающей къ хатѣ мужа, выражающія пожеланіе властвовать въ домѣ мужа. 7) Дымовая труба, отверстіе для выхода дыма изъ печи. Мій верх і заткало. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. 8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. 9) Верхъ, излишекъ. Ум. вершок, вершечок.
Зави́дний, -а, -е. Замѣтный, примѣтный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало.
Звесели́ти, -ся. Cм. звеселяти, -ся.
Зво́гнитися, -нюся, -нишся, гл. У гончаровъ, при обжиганіи глиняныхъ издѣлій: начинать поливѣ расплавляться.
Зле нар.
1) Зло.
2) Дурно, плохо, нехорошо. Зле без дружини жити.
Позлигувати, -гую, -єш, гл. То-же, что и злигати, но о многихъ.
Помоститися, -щуся, -стишся, гл. Постлать себѣ постель. Помостилась на лаві... і собі лягла.
Попісцяти, -цю, -циш, гл. Пососать. Як попісце корову теля, то й дасться здоїти.
Суголов, -ва, гл. = суголовок.
Тарапать, -ті, ж. Пороховница, патронташъ.