Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Галювати, -люю, -єш, гл. 1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми. Чер. у. 2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. ІІІ. 239. 3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?
Гончари́ще и ганчари́ще, -ща, м. Ув. отъ гончарь. Грин. ІІІ. 683.
Дово́лити, -лю, -лиш, гл. Довольствовать, содержать въ довольствѣ.
Заіскри́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. = заіскрити. Затокотіло у Кобзи серце, заіскрились очі. Стор. МПр. 77.
Плахтяний, -а́, -е́ Изъ плахти сдѣланный, къ ней относящійся.
Попровадити, -джу, -диш, гл. Потащить, понести, повезти. І попровадили тих братів на Сібір. Грин. І. 97.
Рідчати, рідшати, -шаю, -єш, гл. Рѣдѣть. Опівдні ярмарок почав рідшати, почали люде росходитись, поярмаркувавши. Левиц. І. 108.
Терличка 1, -ки, ж. Ум. отъ терлиця.
Трунвонька, трунвочка, -ки, ж. Ум. отъ трунва.
Хоми мн. Родъ печенья изъ отвареннаго растертаго гороха съ растертымъ коноплянымъ сѣменемъ. Маркев. 164. Чуб. VII. 441.