Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Здогі́н, -го́ну, м. Доганка, погоня. на здогін. Въ догонку, въ погоню. Я за ним на здогін, — на тобі макогін.
Зотривати, -ва́ю, -єш, гл. Подождать. За ворітьми я ще довгенько зостривала.
Кругловидий, -а, -е. Круглолицый. Огрядний собі пан, кругловидий, русявий. Ум. кругловиденький. Була кругловиденька, ясноока, уста рум'яні, як вишня.
Мана́тка, -ки, ж. Платокъ. Втерла чорні очі писанов манатков. Манатки, ків. а) Пожитки. Микола вдосвіта забрав свої манатки і пристав до другої ватаги. б) Одежда плохая. Жиди посхоплювались, да піднявши манатки, так і майнули.
Отроїти, -рою́, -їш, гл. = отруїти.
Переселець, -льця, м. Переселенецъ. Дешево продавали (хату) пересельці, ідучи на степи. Та ми пересельці з Курської губерні.
Перчина, -ни, ж. Зерно, перца. Ум. перчинка.
Подзвонити, -ню́, -ниш, гл.
1) Позвонить. Ой помер мій Давидко, поховали й ног не видко. Редькою подзвонила, ріпкою поминала.
2) Позвенѣть. За ворітечка вийшла, ключами подзвонила.
Правиборець, -рця, м. Избиратель, участвующій въ выборѣ избирателей народныхъ представителей.