Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

З'язувати, -вую, -єш, сов. в. з'язати, -з'яжу, -жеш, гл. = зв'язувати, зв'язати. З'язала снопів зо два та й кинула. Харьк. З'язувати б уже це, та нема мотузків. Харьк.
Кльочити, -чу, -чиш, гл. О тетеревѣ: токовать. Ґотур на весну кльочит. Вх. Зн. 25.
Лиху́н, -на, м. Лѣнтяй, лежебока. Шух. І. 33.
Люди́на, -ни, об. Человѣкъ. Кожна людина своє лихо несе. Ном. № 1993. Перша жінка в мене була добра людина. ЗОЮР. І. 9. Якась людина. Шевч. 340. Не годиться потягаться на людину. Чуб. І. 88. З його вийде людина. Миргор. у. Ум. людинка.
Наколо́ти, -ся. наколювати, -ся
Одвірник, -ка, м. см. лавчастий замок. Шух. І. 93.
Особистий, -а, -е. Личный.
Папа II, -пи, ж. Дѣтск. Хлѣбъ. О. 1861. VIII. 8. Ум. папка. Потрошку та з папкою. Ном. № 4845.
Похитуватися, -туюся, -єшся, гл. Пошатываться, покачиваться.
Чужоземець, -мця, м. Иноземецъ, иностранецъ. Рудч. Ск. І. 207. Як малоліттє було, то прийшов чужоземець татарин. АД. І. 50.