Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Господа́ричок, -чка, м. Ум. отъ господарь.
Да́нок, -нку, м. Даяніе, даръ, пожалованье. Ум. Да́ночок.
Здвига́ти, -га́ю, -єш, сов. в. здвигну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Сдвигать, сдвинуть. Бачу, що він здвигає брови. МВ. ІІ. 26. 2) = здвигнутися 2. Ударив кулаком по столу — аж вікна здвигнули. Мир. ХРВ. 195.
Каламутити, -мучу, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей.
Кімлицький, -а, -е. Калмыцкій. до кімли́цьких заговін ждати. Никогда не дождаться. Ном. № 5633.
Клекавка, -ки, ж. Насѣк. Acridium stridulum. Вх. Пч. І. 5.
Надро́чувати, -чую, -єш, сов. в. надрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Науськивать, науськать. Надрочив собак на мене. 2) У Стороженка надрочи́ти употреблено въ значеніи: быстро написать. Налагожусь писать..., — нічого в голову не лізе. Примірявсь-примірявсь, а далі й думаю: він дуже ласий до дівчат, — нехай же посміється, — взяв та й надрочив... Стор., Вуси.
Розсідлати, -ся. Cм. розсідлувати, -ся.
Скоїти, -кою, -їш, гл. Сдѣлать, совершить (дурное).
Шурлай, -лая, м. Родъ игры.